Крамарюк (думає). Не можеш, ти потеряв все — оберегай ім’я!
Іван. Благородно. Іди і скажи це саме антрепренеру. Не бійся, я беру тебе під свою оборону.
Входе посильний.
ЯВА II
Ті ж і посильни й.
Посильний. Дозвольте знать: хто з вас буде Іван Макарович Барильченко?
Іван. Я.
Посильний (подає лист). Пані прислала.
Іван. К чорту!
Посильний. Я своє діло роблю. (Кладе лист на столі і виходить.)
Іван (кида лист). К чорту.
Крамарюк (підніма і дивиться на адрес, читає). Від Марії Барильченко.
Іван. Що? (Вихоплює лист). Почерк Марусі. (Хапливо розриває лист.) Боже, вона ще тут, вона пише. (Читає.) «Іван Макарович! Коли ви получите цей лист, я буду в путі. Я знаю, що ви покинете усе і поїдете додому, щоб бачити мене. Даремно! У нас тепер нема свого дому. Дача — моя, вона задля забезпечення дітей, з нею я зроблю, що схочу, потім, а зараз беру дітей і виїду далеко, де б, ні мене, ні вас ніхто не знав. Не шукайте мене! Я присвячую своє життя дітям і остаюсь, вірною клятьбі, яку дала перед олтарем. Вам же раю, крім робочої дісціпліни, яка помогла вам матеріально, виробить нравственну, і вона поможе вам зостатись духовно ЧИСТИМ ЧОЛОВІКОхМ і колись поцілувать своїх дітей чистими устами. Дітям буду говорить, що ви емігрі-ровали в Америку. Марія Барильченко». (Прочитавшії, довго дивиться на Крамарюка, котрий витирає очі).
Крамарюк (плане). Надзвичайна женщина. Я б і сам хотів виробить нравственну дісціпліну, та не знаю як.
І в а н. Я знаю! Проти всякої отрути є ліки! Я тебе й себе вилічу... Тікать треба звідціля в натуральну життєву пристань: де стеля — небо, а діл — земля; де свіже повітря не надрива грудей; де нерви, кров і мозок урівноважені робочою дисципліною; де я колись у полі працював; де кріпкий сон обновляє сили; де спочивок від тяжкої праці дає райський спокій і тілу, і душі. Розумієш?
Крамарюк. Нічого не розумію.
Іван. Я їду сьогодні додому, і коли Марусі там вже не застану, тоді на хутір до Карпа — і ти зо мною — спасать душу! їдем?
Крамарюк. Що ж я там буду робить?
Іван. Стерегти огород, пасіку, баштан, капусту поливать.
Крамарюк. Скучно буде. А ресторанчик там є?
Іван. А-а-а! Ха-ха-ха! Ресторанчик, музика, п’яна кум-панія безесників, женіцини... Старий чорт! Треба очиститись від бруду, а то тебе Харон утопить в Стіксі 18, і не побачиш ти, як викидень, ні пекла, ані раю.
Крамарюк. Трудно очиститься!.. Я увесь багно... Можна всього мене розмить на брудну воду, а вимить вже не можна! Мене вилічать тільки гробаки в могилі!..
Іван. А мене?
Крамарюк. І тебе!
Іван. Брешеш, паяц! Я не увесь ще бруд, на мене ліг грим брудний, я його змию покутою, і очистюсь, і стану достойним достойної женщини! Сьогодні я немощний, я п’яний, і не можу віддати кров під владу мізку, а завтра я покличу на поміч всю енергію свою і поборю гріхи, а ні' - так уб’ю себе: навіщо така ганчірка здалася? Щоб вийшов потім Стьопка-паяц! (Випива вино.) Ну, марш до Усая з докладом!
ЯВА III
Входе Ваніна несміло, стає біля дверей і витирає сльози. Крамарюк бере шапку, підходе до Ваніної, цілує її в руку, піднімає вгору очі і руки, трясе руками і, хлипнувши, мов здержав плач, виходе.
Іван і Ваніна мовчать. Ваніна, не нерсміниючи позиції, плаче тихо.
Іван. Гріх мій стоїть перед моїми очима і плаче... І я плачу... п’яний гріх плаче! Ха-ха-ха! Гарна кумедія, чудові нюанси... Людя! Ти — гріх мій.
Ваніна. А ти — мій!