Карпо. Хлібороб. Тепер діти вже працюють, а я дозволив собі перший раз в житті покинуть землю, щоб покупатись в морі по совіту лікарів.
Хвиля. І що ж, помогло вам море?
Карпо. Як бабі кадило. Що раз зогісуєш, того вже ніколи не поправиш.
Іван. І не тілько в здоров’ї, а і взагалі?..
Карпо. Природа не йде на компроміси.
М а р у с я. І я так думаю.
Наташа. Здається, вам, Іван Макарович, немає на що скаржитись: ви — цільна людина! Я рідко бачила таких.
Михайло. Недавно ти це саме казала учителеві словесності.
Наташа. Ну так що ж? І Тарас Петрович людина цільна — високого росту, брюнет, красивий.
Михайло. Та так. Тільки що ці ознаки до цільності натури мало стосуються.
Н а т а ш а. Відчепись, педант! Іван Макарович, а коли ж ви до нас приїдете?
Іван. На різдво.
Наташа. Ой, як довго ждать! Дожидаючи вас, наша публичність буде дні лічить.
Хвиля. Особливо ви.
Михайло сміється.
Н а т а ш а (глянула на Михайла, з низ пула плечима. До Хвилі). Ви угадали.
Хвиля. Як бачу, ви велика поклонниця талантів.
Н а т а ні а. О, я умираю за сценою, особливо коли в театрі грають такі артисти, як Іван Макарович.
І в а н. Мені вже страшно! Ви ще не бачили мене на сцені, а зарані уявляєте собі щось надзвичайне; це може дуже пошкодить вражінню: коли ждеш багато, то одбираєш дуже мало
Наташа. Я жду того, що можливо взяти, і надіюся, що візьму і вип’ю повну чару#
Михайло сміється спокійним сміхом.
Іван (з чаркою в руці співає; всі наливають і помагають співать).
Повнії чарки всім наливайте,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося і т. д.
(По скінченню пісні.) За ваше здоров’я, дорогі мої!.
Наташа. Браво, браво! (Підбіга й цілує Івана.)
Карпо (дивиться на часи). Пора. (До Марусі.) Дозволяєте?
Маруся киває головою. Встають.