ЯВА III Ті ж і Іван.
Іван. Можна до вас на постой?
Явдоха. Заходьте, заходьте!
І в а н. У нас такі прибори йдуть, як перед приїздом корпусного, нігде і примоститись. Василино, там мама тебе шукає.
В а с іі л и и п. Навіщо?
I и а п. Л я знаю? Питали мене, чи не бачив, так я догадуюсь, піп шукають.
В а с и л и и а. А господи! Знову заставлятимуть що-не-(.\и. і)«>( 1111 ь коло обіда, а я нічогісінько не тямлю.
І и а п. Учись.
В а с и ля н а. Сам спиш, а другим раєш робить... Писар!
Іван. Старший писар корпусного штаба.
Василина. Важна птиця. (Вийшла.)
Іван (вслід). Саме по гнізду синиця!.. І ви тут прибираєтесь, як па смотр.
Я вдох а. Аякже! Гості важні будуть.
Іван. Суєта!.. Чи нема сірничка?
Я вдох а. Он на столі. Тілько не смітіть, Іване, складайте попіл у ту мисочку, а то ви завжди все кидаєте куди попало.
Іван. Коли є мисочка, то можна у мисочку... Гарний диванчик. Коли це купили? (Розкурює.)
Я вдох а. На цих днях.
І в а н. А полежать на ньому можна?
Я вдох а. Де ж таки! Бога бійтесь!.. Нова канапка, а ви з ногами...
Іван. Не можна — не можна!.. Я у вас нароблю цигарок, а потім піду у леваду, там на траві полежу. Трава тиха, як і я: мни скілько хочеш — мовчить.
Я вдох а. А вас же хто мне?
Іван. Життя!
Я вдох а. Бо, кажуть, ви самі винні!..
Іван. А?.. Винен?.. Може! Знаєте, занадто вже багато судців: куди не гляну, судію побачу! А може ж, і судді винні!.. Винен? Ха! А в чім моя вина? В тім, що я писар, а не генерал...
Я вдох а. Я кажу те, що чула.
Іван. Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. Єсть люде, що вік працюють, життя творять,— це ваш чоловік Карпо, мій брат,— падаю ниць перед ним; єсть люде, що все своє життя із праці других забирають і нічого в життя людське не кладуть, це брати мої: Михайло, Петро,— і з ними носяться, як і писаною торбою... Суєта!.. Я ж попав на корабель пепсиний, корабель розбито, і викинуто мене па берег, я обмок, замерз, сушусь і гріюсь, а всі кричать: ледащо! Підождіть! Дайте обсохнуть і нагріться!
Я вдох а. Я нічого не кажу. Грійтесь і сушіться. Карпо теж не сердиться на вас, а батько...
Іван. Е... Суєта!
Надворі чути голос: «Як запряжем, то скажем». Іван робить цигарки на
заднім плані.