Пузир. Ні, бач, я подумав, що ти від кого другого чув. А як ти думаєш: чи це правда, чи тілько поголоска?
Феноген. Мені здається, що це з заздрощів мелють язиками. Петро Тимофієвич багатіє це1 по дням, а по часам, люде заздрять і плещуть! •
Пузир. А звідкіля б же вона взяла?
Феноген. З базарю... Чого тільки па базарі пе плещуть... (Глянув у вікно.) О, пан Золотницький!
Пузир..Петро Петрович! От спасибі йому, це велика честь для мене!
Феноген. Аз ним той, як би його... учитель гімназії -т— Калинович.
Пузир. Із Петром Петровичем в однім екіпажі?
Феноген. Еге.
Пузир. От вже за це я не вхвалиь Петра Петровича: колись там, ще студентом, каже, Калинович дітей у нього учив, а тепер возиться з ним, як приятель! І чого тому Ка-линовичеві від мене треба? Унадився до нас, як свиня в моркву.
Пуз п р. Отакої! Де ж таки? Рівнялась свиня до коня, та шерсть не така. Бонн пройдуть в гостину, там їх Соня прийме, а ти клич економів — нехай ідуть сюди.
Феноген вийшов.
ЯВА V
Пузир (один). Чи не чули вони... Калинович сьогодня з города, він повинен знать правду про Петра. (Важко переводе дух.) Ху ти, господи, як мене перетривожила ця звістка, аж в грудях здавило. Погано... погано. Ще чого доброго і я вскочу. Згарячу не придумаєш, що його робити. Перше всього треба заспокоїться. Ху ти, господи...
Входять економи.
ЯВА VI
Зеленський, Ліхтаренко, К у р т ц ї ще чоловіка три.
Л іхта'ренко (з підносом, на которім хліб і вінки з колосся). Поздоровляємо з іменинами, з наградою і з обжинками разом.
Пузир (приймає піднос). Спасибі, спасибі. Сідайте.
Сіли. Мовчать.
А ніхто з вас вчора не був у городі?
Економи переглянулись. Мовчать. л
Ліхтаренко. Ні.
Пузир. Я думав, може, хто чув які цікаві новинки го-родські.
Мовчать.
А скілько у нас поставили кіп усього хліба?
Ліхтаренко. В близьких трьох економіях двадцять дві тисячі кіп однієї пшениці; а другий хліб ще не злічили.
З е л е н с ь к и й. Завтра скажемо.
11 у з и р. Поїду зараз подивлюся копи. Слава богу, урожай хорошії!!, аж дух радується!
Л і х т а р е и к о. А вчора посадили...
Пузир (схоплюється). Посадили! Хто тобі казав? Ліхтаренко. Піхто нічого не казав. Посадили, кажу, у мене двадцять п’ять кабанів у саж для відкорму. Зеленський. І я двадцять посадив.