Пузир. Обійдеться, чабани надежні.
К У р т ц. Еті — нєт! Чабан — цкелсй кричал, а шахмей-стер голова, еті — да!
Пузир. Для овець доволі вашої голови!
Куртц. Одна голова на п’ятдесят дві тисячов овса — еті нєт, еті нікогда.
Пузир. Доволі. Зате я восени вашу голову оливою гарно помастю.
Куртц. Ха-ха-ха! Олифа — еті да! Корошо!.. А только помошник нужно.
Пузир. Обійдетесь! А старшого чабана, Клима, виженіть зараз!
Куртц. Зашем, еті — да! Корошій чабан гнать? Собаку корошого гнать, еті — нєт!
П у з и р. Він мошеник!
Куртц. Клим?! Еті—нєг! Еті нікогда!
Пузир. Мені відомо, що як здавали дві тисячі валахів Крячковському, він за десять карбованців додав йому двадцять валахів лишніх.
Куртц. Еті — да? Еті — нєт!.. Еті нікогда! Помилял-ся — можна, проскакувал — можна, а за дєньгі — еті нікогда!
Пузир. А я вам кажу — продав! Вигнать! Мені нужні люде надежні, чесні, а як ви станете самі виправлять моше-ників, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вірив, а він он який!
Курт ц. Еті — да?.. Еті — нет! Еті нікогда! Я будет узнавал. Шесний шабан, еті — паскудство. (Вийшов.) Пузир. Ідіть з богом!
Всі кланяються і виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.
ЯВА IX
Феноген і Пузир.
Феноген зачиняє двері, стає па коліна перед Пузирем і цілує його в руки.
Пузир. Що це?
Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловіка, і господь вас наградить! Перше діло — справедливість! Пузир. Та кого ж я обижав коли?
Феноген. Ніколи, ніколи! За те й вам господь дає. А вас обкрадають.
Пузир. Де ж ти візьмсйи чесних людей?!
Ф е н о г с п. От Клима ви вигнали, бо я дознався за ва-лахів і сказав, а тепер я вам скажу, що Ліхтаренко... Пузир. Що Ліхтаренко?!
Феноген. Дивиться крізь пальці, не глядить — от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його поміш-ник, Зозуля, десять лантухів скинув у жида Хаскеля, що хліб скуповує і має на містечку магазин.
Пузир. Це так.
Феноген. Мені сам підводчик розказував, жаль тілько, що я забув його ім’я... Та Ліхтаренко, певно, знає все.
Пузир. Спасибі тобі, Феноген! Ти один у мене вірний слуга! Кругом крадуть і крадуть. Вели, щоб вернули Ліх-таренка.
Феноген одчиняє двері, а назустріч йому К у р т ц.
Феноген (до Пузиря). Карло Карлович!
П у з й р. Нехай іде.