Пузир. Поки не буде видко мого заробітку, я не можу назначить вам нічого. А восени, після салганів, я вас не обділю, заплатю по-хазяйськи.
Маюфес. Ваше слово — закон; ваша честь — вище всяких векселів і розписок! Надіюся, що не обділите бідного чоловіка! Прощайте, треба поспішать, щоб не пропустить поїзда.
ГІ у з и р. О, ще поспієте!
Маюфес. А чи на вашім вокзалі можна пообідать?
Пузир. Я нігде на вокзалах не обідаю, бо возю свої харчі. Феноген!
Входе Феноген.
Чи на нашому вокзалі можна пообідать?
Ф єн о г е п. Бухвет є.
Ма іо ф е с. Треба поспішать, бо їсти хочу, аж шкура болить.
П у з п р. Тут недалеко. '
Маюфес. Та мені небагато й треба: хоч би чарку горілки та шматок хліба... Ха-ха-ха! Так, кажете, бухвет є? Феноген. Є.
Маюфес. Прощайте! (Вийшов.)
Феноген і Пузир.
Пузир. Всякий чорт сюди прийде голодний, а ти його годуй! Нема, щоб з собою привіз солонини там, чи що. Нехай не звикають!
Феноген. Це не ресторація, а хазяйський дім!
Пузир. А він дума — постоялий двір. Клич економів.
Феноген (ідучи). Охо-хо-хох.
Пузир. Чого це ти так тяжко зітхаєш?
Феноген (махнувши рукою). Та...
•Пузир. Ну, що там, кажи?
Феноген. Зеленський наш дуже стривожений тим, що ви на нього гніваєтесь... А він чоловік усердний, сім’я велика... Жаль мені його дуже, а коли обидите, то й гріх,— він для вас і в огонь, і в воду! З коня не злазить цілий день, побивається...
Пузир. Оцього вже я не люблю! Краще ти не мішайся не в своє діло...
Феноген. Диви, мішаюсь! Самі питаєте, чого зітхаю? Я й кажу, бо у мене болить, а зовсім я не мішаюсь! Ви хазяїн, ваше діло хоч і без хліба зоставить вірного слугу.
Пузир. Ну, ну, годі вже... Клич!
Феноген (в двері). Заходьте!
ЯВА VIII
Входять Куртц, Зеленський і Ліхтаренко; увійшовши, кланяються.
Двері напіводчинені. Феноген,,пропустивши економів, сідає на стулі так, що йому все чуть і видно.
Пузир. Доброго здоров'я! Ну як таки ви, пане Зелеи-ський, і досі не загнуздали мануйлівських мужиків?! Де ж це видано, щоб на буряках платить робочому по тридцять п’ять копійок в день? (До Ліхтаренка.) Порфирій! Почому у тебе в Чагарнику робили і роблять поденно?
Ліхтаренко. З початку весни по п’ятнадцять копійок, потім по двадцять, тепер, в гарячу пору, по двадцять п’ять на їх харчах!