Дембицька. А-а! Скажіть!
Вареник. Не чіпляйся-бо за полу! Підійди поцілуй ручку!
Наталка. Не хочу!
Дембицька. Дика!
Дзвонарська. Не встидайся: зроби книша! (Сіпа її).
Дембицька. Сося!
Наталка. Геть к чорту!
Дембицька. А цо? Однако!
Вареник. Чи ти не здуріла? Га?
Дзвонарська. Ай, ай, ай!
Наталка (тікаючи). А чого він чіпляється, слинявий!
Вареник. Цить мені!
Сисой. Віскрява!
Дембицька. Дуже розпустили... Звісно, в простоті...
Дзвонарська. Балована!
Дембицька. Гм, гм! Зовсім без виховання!
Сисой. От би до салону! (Приска).
Дембицька. Сося! Не ложи ручки в бручки.
Ніяково мовчать.
Вареник (до Сисоя) Служите, дозвольте спитать, при чинах, стало буть?
Сисой. Н-да!.. То єсть... у предводітеля...
Дембицька. Таке способне дєцко... Гм, просте ужасть... Скоро буде самостоятельним...
Вареник. Себто який чин!
Сисой. Чин? (Приска).
Вареник. Простудились?
Дембицька. Да, да, насморк... Сося... хустку возьмі! (До Вареника). Це, відітє лі, положеніє таке.
Дзвонарська. Значить, чиноположеніє... От і мій покійничок було каже: не по чиноположенію доброхотні даянія...
Вареник. І пенсія велика?
Дзвонарська. Як же таки? Авжеж...
Сисой. Мамаша? Да?