Утрачений світ: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А після того на що він перетворився?

— Після того сталося те, що для хіміка, мабуть, найцікавіше в моєму відкритті. Літій перетворився на сіруватий дрібний порошок, і вже цей порошок ні на що не вдалося перетворити, хоч скільки я мордував його струмом. Цей порошок становить основу всіх речей, це мати всіх елементів, одне слово, та субстанція, наявність існування якої недавно припустив один провідний хімік і яку він назвав протілом. Але відкрив великий закон перетворення металів під дією струму саме я, і перший добув протіл теж я, отже, Роберте, я маю право думати, що навіть коли всі мої заміри в інших галузях і виявляться безплідними, ім'я моє буде увічнене бодай в історії хімії… Оце майже й усе, що я мав вам розповісти. Мій приятель-ювелір повернув мені брусок золота, підтвердивши мою думку про його природу та якість. Незабаром я винайшов кілька методів, які спрощували процес перетворення, навчився краще пропускати електричний струм, що набагато підвищило ефективність роботи. Виробивши певну кількість золота, я спродав його за суму, що уможливила мені придбання досконаліших матеріалів та міцніших батарей. Завдяки цьому я розширив свої операції, і врешті роздобувся на добрі кошти й спромігся спорудити ось цей будинок і обладнати лабораторію, в якій можу вести свою роботу в далеко більшому обсязі. Я вже казав, що розмір моїх прибутків обмежується лише моїми бажаннями, і тепер можу з усією певністю тільки повторити ці слова.

— Та це ж чудово! — вихопилось у Роберта. — Це схоже на чарівну казку. Але коли ви зробили таке велике відкриття, вам, певно, дуже кортіло поділитися ним з кимось.

— Така думка у мене була. І я обміркував її з усіх боків. Мені було ясно, що коли я оприлюдню це відкриття, коштовні метали відразу ж утратять свою особливу вартість. Натомість стане щось інше — бурштин, скажімо, або слонова кістка почнуть виконувати функцію загальноприйнятого обмінника. А золото впаде в ціні нижче за мідь, бо воно важче й не таке тверде. І нікому ця заміна не стане в пригоді. Але якщо я збережу при собі свій секрет і послуговуватимусь ним обачно, то зможу стати найбільшим доброчинцем для всього людства. Ось такі були головні мої, міркування — і в них, гадаю, нема нічого безчесного, — що спонукали мене залишити цю таємницю при собі; ви перший, кому я її відкрив.

— Але я вашу таємницю збережу! — запально мовив Роберт. — Допоки ви не дасте мені дозволу, я ні словечка нікому про це.

— Якби я не знав, що можу покластись на вас, я б і неї звірявся перед вами. А тепер, мій любий Роберте, — теорія, скажу я вам, сухувата: практика далеко цікавіша. На перший раз вистачить із вас теорії. Якщо ви пройдете зі мною до лабораторії, я вділю вам трохи й практики.

Розділ XI

МОЖЛИВОСТІ ХІМІЇ

Рафлс Гоу рушив першим і, вийшовши парадними дверима, вони вдвох по алеї, посипаній жорствою, підступили до входу в лабораторію. Це був той самий вхід, яким вносили пакунки з фургона, що ото підгледіли були батько й син Макінтайри. Але перше приміщення, до якого зараз Гоу провів Роберта, виявилося не лабораторією, а тільки просторим порожнім передпокоєм, де попід стінами громадилися стосами ті самі згортки, які так зацікавили підглядачів. Тепер, однак, уже спала з них таємничість, бо тільки декотрі ще були в мішковині, а інші лежали розгорнуті і видно було, що то великі свинцеві бруски.

— Це моя сировина, — недбало кивнув у бік цих стосів Рафлс Гоу. — Щосуботи сюди приставляють повний фургон їх, і цього мені вистачає на тиждень, але коли ми з Лорою одружимося, роботи вдвічі побільшає, бо ж ми почнемо здійснювати наші великі плани. Я мушу пильно стежити за якістю свинцю, адже всякі домішки позначаються й на чистоті золота.

З передпокою важкі металеві двері вели до іншої кімнати. Коли Гоу відімкнув їх, Роберт побачив, що за п'ять футів далі там були ще одні двері.

— Підлога тут на ніч зміщується, — зазначив господар. — Я не сумніваюся, що серед обслуги багато пліток про це замкнене приміщення, тим-то треба стерегтися, щоб сюди не надумав зазирнути котрийсь надміру допитливий конюх або челядник.

Через ті другі двері вони ввійшли до самої лабораторії, чималої і без усяких меблів кімнати з високою скляною покрівлею. З одного кінця її стояло горно з казаном, дверцята горна були зачинені й тільки по краях їх пробивався відсвіт сильного червоного полум'я, а глухе гуготіння вогню розносилося на всю лабораторію. По другий бік були лейденські батареї, поставлені рядами одні на одних, а поверх них містилися колонки акумуляторів. Розглянувшись, Роберт побачив тут великі шестерні, складне мереживо дротів, різні стояки, кольорові сулії, мензурки, пальники, порцелянові ізолятори й таке інше причандалля, характерне для хімічних та фізичних лабораторій.

— Ось пройдім далі, — мовив Рафлс Гоу, пробираючись попри купи металу, коксівного вугілля, пакувальних ящиків, оплетених бутлів з кислотами. — Ви перший сторонній, хто ступив сюди, відколи звідси вийшли будівельники. Челядники заносять свинець лише у передпокій, далі вони не мають доступу. Горно очищають і розпалюють вогонь іззовні. У мене є для цього спеціальний кочегар. А тепер гляньте осюди.

Він розчахнув двері в дальньому кінці кімнати й кивком запросив молодого художника. Той переступив одною ногою через поріг і вражено застиг на місці. Кімната в яких тридцять квадратних футів уся була закладена золотом. Великі бруски у формі цеглин застеляли всю підлогу, а попід стінами стоси їх вивищувалися до самої стелі. Кімната була без вікна, і світло однієї-єдиної електричної лампи викликало тьмяне жовтаве мерехтіння суцільних завалів коштовного металу зусібіч і червонястий відблиск від покритої золотом підлоги.

— Це моя скарбівня, — зауважив власник Великого Палацу. — Як ви бачите, тут тепер набралися чималі запаси. Останнім часом імпорт у мене перевищував експорт. Ви ж розумієте, що на мені тепер лежать також інші й навіть відповідальніші обов'язки, ніж виробництво золота. Тут я складую свою продукцію перед відправкою. В мене заведено майже щовечора відправляти ящик золота до Лондона. Продаж його покладено на сімнадцятьох агентів. Кожен із них думає, що він у мене один, і кожному страх кортить дізнатися, звідки я дістаю так багато золота найвищої проби. Вони кажуть, що більш ні від кого не надходить на ринок такого чистого золота. Поширений, мабуть, погляд, що я посередник власника котрогось нового південноафриканського родовища, який воліє залишатися в тіні. То в яку суму оцінили б ви все золото в цій кімнаті? Щось же воно таки варте, бо це майже тиждень моєї роботи.

— Сума, безперечно, має бути фантастична, — озвався Роберт, обвівши поглядом стоси золота. — Десь так із півтораста тисяч фунтів?

— Е ні, любий мій, воно варте куди більше! — скрикнув, сміючись, Рафлс Гоу, — Ось я прикину. Візьмім по три фунти десять шилінгів за унцію, що майже на десять шилінгів нижче пересічної ціни. Це дає згрубша п'ятдесят шість фунтів стерлінгів за фунт ваги. Кожен з цих брусків важить тридцять шість фунтів, отже, ціна кожного понад дві тисячі фунтів стерлінгів. Тут по п'ятсот брусків попід кожною з трьох стін, під четвертою стіною їх тільки триста, бо там двері, і ще не менш як двісті на підлозі, загалом це приблизно дві тисячі брусків. Отже, мій юначе, будь-який біржовик, придбавши все це золото за чотири мільйони фунтів, мав би всі підстави вважати, що йому вельми пощастило.

— І це тільки за тиждень роботи! — вихопилось у Роберта. — У мене аж голова паморочиться.

— Тож тепер ви повірите мені, коли я скажу, що на жоден з тих великих моїх планів у мене не забракне коштів. А тепер пройдім до лабораторії, я вам покажу, як це робиться на практиці.

Серед цієї робочої кімнати стояв пристрій, схожий на великі лещата. Він складався з двох чималих пластин бронзового кольору і не меншого сталевого гвинта, за допомогою якого ті пластини стягувалися. До пластин тяглося безліч дротиків від динамо-машини біля протилежної стіни. Внизу під тим пристроєм містився ізоляційний стіл, а скляна стільниця його мала посередині заглибини у вигляді жолобків.

— Зараз вам стане ясно, що тут відбувається, — промовив Рафлс Гоу, скидаючи піджака й натягуючи закіптюжену й вимащену полотняну куртку. — Спершу треба трохи підшурувати вогонь. — Він наліг на великі міхи, у відповідь на що посилилося гуготіння з горна. — Оце вже краще. Що більша температура, то сильніший струм і швидше йде процес. Тепер берімся до свинцю. Допоможіть його перенести.

Вони підняли з підлоги кільканадцять свинцевих брусків і переклали на скляний стіл. Там Гоу прикріпив до них зобабіч бронзові пластини й міцно закрутив гвинта.

— Давніше це був надто забарний процес, — зауважив він, — але тепер я маю різні пристосування, що набагато скоротило час. Зараз я увімкну струм, і ми почнемо.

Він узявся за довгий скляний рубильник, що стирчав серед дротиків, і опустив його. Щось різко клацнуло, після чого почувся безперервний гул, супроводжуваний потріскуванням і спалахами іскор. Від двох електродів сприскували потужні вогняні струмені, і навколо свинцевих брусків з'явився ореол золотавого іскріння, яке сичало й поклацувало, мов пістолетні постріли. Повітря сповнилося своєрідним гострим запахом озону.

— Потужність струму величезна, — сказав Рафлс Гоу, що наглядав за перебігом процесу, тримаючи на долоні годинника. — Органічна речовина блискавично перетворюється на протіл. Треба добре орієнтуватися в механізмі досліду, адже будь-яка помилка може завдати серйозної травми операторові. Тут же залучено неймовірно велику енергію. Бачите, свинець уже починає трансформуватись.

На загальній тьмаво-сірій брилі й справді почали наростати сріблясті росинки, з тенькотом скрапуючи на скляні жолобки внизу. Так поволі розтоплявся свинець, мов крижана бурулька на сонці, електроди від зменшення свинцевого бруска зсовувалися дедалі ближче один до одного, аж поки й зовсім зійшлися посередині, а замість шматка твердого металу лишилася ртутна калюжка. Гоу опустив у ртуть два маленькі електроди, і вона почала поступово гуснути й тверднути, перетворившись урешті на грудку жовтувато-бронзового кольору.

— Тепер у нас в жолобках платина, — пояснив Рафлс Гоу. — Зараз ми виймемо її і помістимо між двома великими електродами. Знову вмикаємо струм… Ось ви бачите, як метал потроху темнішає і набирає інтенсивнішої барви… Ну, гадаю, що вже процес завершився.

Гоу вимкнув рубильника, прибрав електроди, і вони обоє побачили перед собою кільканадцять грудок червонаво-іскристого золота.

— Згідно з розрахунками паша ранкова робота дасть нам двадцять чотири тисячі фунтів, а забрала вона у нас не більш як двадцять хвилин, — зауважив алхімік, беручи один за одним бруски золота й перекидаючи їх на купу таких самих шматків, що лежали долі.