Він торкнув пальцями струни. Гітара одізвалась жалібним дзвоном.
— Облиш, — скривився Петро, ніби той звук шарпнув його за серце. Та Андрій спробував ще раз. Пальці підкорялись неохоче.
— Ти знаєш цю пісню?
— «Ой у полі озеречко»?
— Знаю.
— Батько любив її співати…
Рипнули двері. На порозі, похитуючись, стояв комендант блока. Вже зранку він був напідпитку. Блимав маленькими очицями і витирав п'ятірнею спітнілу лисину.
— Знову похоронної правите. Давай «Маленьку Манон». Вирви серце, розбий! Чари з уст її пий! О моя незрівнянна Манон… — гугнявив він мотив модного танго. — Ну, давай разом. Майне кляйне Манон… — Комендант обняв хлопця за плечі.
— Я не знаю цієї пісні, — Андрій струсив з плеча його руку і одійшов до вікна.
— Не знаєш? От темнота… Що ж ти знаєш?
До кімнати слідом за комендантом зайшло чоловік з п'ятнадцять хлопців… Хтось із них, ховаючись за спини товаришів, крикнув:
— Ей, коли почнуться заняття?
— Коли додому відправите?
— Якого дідька ми тут чекаємо?
— З нудьги повіситися можна!
— Нудьгуєте? Ідіть в «Сен-Готард». Там весело. У герлс такі ніжки. А примадонна, ух! Пальчики оближете. Там такі форми…
— Нічого нас туди посилати! Додому відправляйте!
— Та що ви його питаєте. Він же п'яний, як ніч! — схопився з ліжка Петро.
— Я п'яний? Ну, ну… Ти мені дивись, а то знов у карцер сядеш.
— Іди ти… — Петро наїжився, але Андрій вчасно відтяг його до вікна. — Свиня, — цідив крізь зуби Савинов.
— Ви ось що скажіть, — звернувся до коменданта блока Андрій. — Коли ви думаєте розпочинати заняття? Чи, може, начальство вже забуло про свої обіцянки?
— Заняття? Це можна хоч зараз. Ось ти відповідай, як в автомобільному моторі називається ця штука, ну, як її?..
— Котра зігнута, як у чорта роги, і крутиться мов навіжена, — підказав хтось із хлопців.
— О, о… вона, — п'яно зрадів комендант.
— Колінчатий вал, гер професор, — розсміявся йому в очі хлопчина.
— А ти звідки знаєш?
— Моя ж бабуня верхи на ньому на базар їздили.
— А ще хоче вчитися. Ти й так усе знаєш, — комендант спробував вислизнути з кімнати, але його не випустили.
— Скажіть відверто, навіщо нас тут тримають?
— Звертайтесь до начальства.