"Лахтак": читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Він залишився живий?

— Чому ти так думаєш? — поцікавився Ельгар.

— Тому, що я ніде не бачив могили.

— Так, він залишився живий і користується великою симпатією та любов'ю всіх норвежців. Це — юнга.

— Скажи, як вони гадають звідси вибратись?

— Одному з радянських моряків удалось встановити радіозв'язок, і наприкінці літа сюди прийде криголам.

— Криголам? Сюди?

Ельгар ствердив свої слова, хитнувши головою.

— А скажи, будь ласка, коли б я з'явився на пароплав, що б зі мною зробили?

— Я гадаю — вони вчинять по закону.

— Розстріляють?

— Ні, віддадуть під суд.

— Слухай, — звернувся до Ельгара Ларсен, — поговори з Каром. Скажи, що я відступаю йому всі права на острів, золото і нафту. Адже я перший їх відкрив і тому маю на них право. Крім того, я сплачу йому десять тисяч крон, коли він візьме мене на свій пароплав і висадить у першому залюдненому пункті, не повідомляючи владу про мої вчинки.

— Мабуть, з того нічого не вийде, — роздумливо промовив Ельгар. — Капітан Кар вважає острів радянською територією, а за їхніми законами усі корисні копалини, хоч ким би вони були знайдені, належать державі. Твої ж крони навряд чи зацікавлять його.

— У мене в банку в Осло є двадцять п'ять тисяч, я віддам їх Карові. Коли він згоден, хай підійме над цим горбом білий прапор.

— Гаразд. Я перекажу. Це сума солідна, — погодився Ельгар. — Прощай, мені треба йти.

Гарпунник повернувся, але ступив лише два кроки, як його покликав Ларсен.

— Що таке? — спитав Ельгар. Ларсен витяг з кишені револьвер.

— Бачиш, — сказав він, — я озброєний.

— Ну то що? — запитав Ельгар.

— Я не роблю тобі ніякої шкоди, — пояснив шкіпер і сховав револьвер у кишеню.

Гарпунник розсміявся і сказав:

— А коли б ти мене застрелив, хто б переказав твої слова капітанові Кару? — Він підійшов до своєї рушниці, підняв її і, не обертаючись, пішов геть.

Того ж дня він розповів Карові про свою зустріч і розмову з Ларсеном.

Кар, почувши про двадцять п'ять тисяч крон, звів брови й з докором зауважив:

— Ви повинні були сказати йому, що радянські моряки не продаються і ні за які гроші не потурають злочинцям.

— О! — радісно скрикнув норвежець, який ще більше переконався в правильності своїх думок і припущень.

Розділ XIII

Приблизно за кілометр від пароплава — вільне від криги море. Якби «Лахтак» був там, Кар міг би наказати розвести пари й привести в рух машину. Але крижані затиски під островом не випускали пароплава.

В кормовому трюмі лежало 100 кілограмів амоналу і 30 кілограмів динаміту. На них покладав надії Кар, коли думав вивести «Лахтак» на чисту воду.