"Лахтак": читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Скоро, Стьопо, на полювання підемо? — питав Ельгар.

Він уже добре ознайомився з російською мовою і тепер демонстрував свої успіхи.

— Йей фолер мей свак. Йей хобер де скаль снарт го овер[44], — відповів Стьопа, показуючи, що він теж дечого навчився від норвежця.

— Ото б заговорив ти по-норвезькому з шкіпером Ларсеном тієї ночі, — пожартував Вершомет, — він би в тебе й не стріляв. До речі, сьогодні ми бачили його сліди. Він спускався з горбів і підходив майже до прибережних скель, що біля нашого пароплава.

— Злодіїв і розбишак завжди тягне до того місця, де вони розбійничали, — втрутився в розмову Торба.

— Хай тільки посміє підійти… — насуплюючись, погрозився Вершомет. — Ні, побоїться! — впевнено додав він.

Ларсеном на пароплаві цікавилися мало, і лише Лейте наказував вахтовим, щоб пильнували, чи не з'явиться десь поблизу пароплава браконьєр. 30 квітня Кар сповістив екіпаж, що наступного дня над островом Місячної Ночі буде піднято радянський прапор.

Перше травня екіпаж «Лахтака» святкував урочисто.

Кольорові прапорці квітчали щогли пароплава. За міжнародним кодом це означало: «Хай живе Перше травня». Цілу добу Торба, Шелемеха і Ковягін вовтузились у кочегарці та в машинному відділі, наводячи там порядок. Уперше за цілу зиму всі по-справжньому як слід постриглись і поголились. На палубі вивісили стінгазету.

Після смачного сніданку всі, за винятком вахтових, зійшли на кригу і вишикувались. Павлюк поклав на плече довжелезний флагшток. Зорін тримав у руках червоне полотнище. Вся команда готувалася до походу на острів. Уперше сходив на берег Кар. Десь у глибині він приховував тривогу, але не міг не взяти особисто участі у встановленні радянського прапора над островом. На превелике здивування майже цілого екіпажу, механік Торба відмовився йти на берег. Він посилався на свої ревматичні ноги і запевняв, ніби почуває в них біль. Його хотіли повезти на нартах, як-то зробили для Стьопи, але він рішуче відкинув пропозицію.

— Я розумію — везти хлопчика, але таке старе опудало, як я… До того ж мене берег зовсім не цікавить.

— А мені здавалося навпаки, — здивовано сказав гідролог, — що ви маєте велику охоту відвідати острів.

Механік подивився собі під ноги, знизав плечима і нічого не відповів.

Моряки по три в ряд стали в колону і подалися на острів. За колоною їхали нарти, в яких сидів Стьопа. Матроси по черзі тягли нарти. Хоч юнга й протестував проти того, що його везуть, кілька разів хотів вилізти на кригу, щоб іти разом з усіма, але йому рішуче забороняли.

На острові, зійшовши на найближчий горб, Кар звелів кріпити флагшток. Він вирішив не відходити далеко від пароплава.

Назбиравши каміння, моряки виклали з нього високу піраміду і зверху встановили флагшток.

Після того Кар став на високий камінь, як на трибуну, і сказав:

— Острів Місячної Ночі оголошується територією Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Лейте потягнув за лінь, і червоний прапор поплив угору. Моряки голосно загукали «ура», і коли прапор зупинився наверху флагштока, прогриміли один за одним п'ять залпів з рушниць. Після першого ж залпу Зорін і Шелемеха мовчки, ніби чогось чекаючи, обернулися обличчям до пароплава. Коли стихли постріли, моряки почули гудок. Цей гудок був не дуже голосний, але він надзвичайно всіх схвилював. Всі здивовано і запитливо подивилися один на одного, нічого не розуміючи.

— Для цього Торба лишився на пароплаві, — пояснив Зорін.

— А ми працювали цілу добу в машинному, — додав Шелемеха.

Розділ XII

Другого дня над островом промчала остання зимова завірюха. А ще через день Вершомет і Ельгар вибрались у черговий мисливський похід.

Тим часом на «Лахтаку» почався справжній ремонт. Лагодили каюти і камбуз, наводили порядок в машинному відділі та в кочегарці. Кар перевів команду з зимового стану на літній, тобто розселив моряків по каютах, бо в твіндеку[45], де вони зимували, було вже надто тісно й темно. Для цього переселення, крім усього іншого, треба було налагодити парове опалення. Коли Торба потер якось пальцем носа на знак того, що мало палива, Карові спала на думку така ідея: взяти запас палива з острова Місячної Ночі. На острові були нафта і плавник. Плавник, обіллятий нафтою і наполовину змішаний з вугіллям, міг би задовольнити потребу «Лахтака» в паливі.

Але коли з великими труднощами можна б доставити плавник, який лежав не далі як за милю від пароплава, то доставити нафту через увесь острів здавалося абсолютно неможливим. Кар вирішив, підготовляючи каюти й машинний відділ, не поспішати з переходом нагору. Проте Торба догадувався, що капітан щось надумав, тільки ні з ким про це не ділився.

Обидва мисливці вернулися несподівано швидко і до того ж без жодної здобичі. В очах Вершомета палали гнів і обурення. Нікому нічого не кажучи, він пройшов просто до Кара. Витяг з кишені обірваний шматок чорної матерії і кинув її на підлогу.

— Що сталося? — спитав Кар.

— Та падлюка, яку ми, на жаль, залишили на острові живою, зірвала червоний прапор і начепила оцю ганчірку.

В очах Кара спалахнули зловісні вогники.

[44] Я почуваю кволість. Я сподіваюсь — це скоро минеться.

[45] Твіндек — внутрішнє приміщення пароплава над трюмом.