"Лахтак": читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ніби з «Лахтака».

— Ну?!

— Ось перша. Я її взяв. Решта в нього.

Кривцов схопив папірця і при світлі електричної лампочки прочитав:

— Чудна, справді, радіограма. Може, містифікація?

— У нього ще кілька радіограм прийнято. Радіорубки він не залишає.

— Ходім подивимось.

Кривцов швидкими кроками пройшов до радіорубки. Від капітана не відставав помічник. Вони застали радиста біля апарата. Той сидів у навушниках і щось записував на папері. Побачивши капітана, радист, не припиняючи писати, взяв лівою рукою купку паперів і простягнув їх Кривцову. Це були радіограми з «Лахтака». Капітан почав їх переглядати.

Знов починалось з того самого:

За нею друга радіограма:

Інші радіограми повторювали той же зміст.

— Він хоче зв'язатись, а йому ніхто не відповідає? — спитав Кривцов Валю.

Радист, не знімаючи навушників, мовчки кивнув головою. Чекаючи, доки він закінчить прийом, Кривцов підсунув собі стільця і мовчки, повівши очима, запропонував зробити те саме своєму помічникові.

Радист кинув олівець, шарпонув вимикач, бризнув електричними іскрами і переключився на передачу. Через півхвилини — знов на прийом і потім знов на передачу. Нарешті, радіорозмова припинилась.

— Дмитре Прокоповичу, — обертаючись усім корпусом до капітана, заговорив радист, — зв'язався з «Лахтаком». Поки що він чує лише мене, хоч з ним намагаються зв'язатись кілька радіостанцій.

— Це справді «Лахтак»? Не містифікація?

— Мені здається, що це «Лахтак».

— Чому з ним не можуть зв'язатись інші радіостанції? Тому, що це не радист, а, мабуть, якийсь радіоаматор.

Він передає приблизно по двадцять, а приймає, мабуть, не більше як по десять знаків на хвилину. Вони ж шпарять йому по сімдесят — вісімдесят, а Йоканга, мабуть, і всі сто знаків на хвилину.

— Що це за острів?

— Я питався. Він сказав, що їх придрейфувало разом із кригою до острова, якого немає на карті, і вони назвали його островом Місячної Ночі. Вони загубили капітана і половину екіпажу. Там є якісь норвежці. Цього вже я не розумію. З ними штурман Кар. Я сказав йому, що говоритиму через двадцять хвилин.

У цей час зацокотів апарат. Радист послухав і сказав:

— Нас кличуть.

Виявилось, що начальник порту викликав Кривцова до радіотелефону.

— Кривцов біля телефону, — сказав капітан «Білухи».

— З вами говорить начальник порту Мурманськ.

— Слухаю вас.

— Кілька радіостанцій чули «Лахтака». Зараз про це нас сповістив Архангельський порт. Але ніхто не може з «Лахтаком» зв'язатись. Є підозріння, що це містифікація. Архангельськ пропонує виявити місцеперебування тієї станції з допомогою радіопеленгування. Один радіопеленг візьме Архангельськ, другий — у нас. Тоді зможемо сказати, чи то «Лахтак», чи ні. Пропоную це зробити вашому радистові. Ви чуєте мене?

— Так, так. Я мушу вам сказати, що мій радист зв'язався з «Лахтаком». Але думаю, що зробити те, що пропонує Архангельськ, буде не зайвим. Через двадцять хвилин мій радист говоритиме з «Лахтаком» і скористається з нагоди, щоб узяти пеленг. За годину, не пізніше, я повідомлю про наслідки. Ви чуєте мене?

— Так. Чую. Нетерпляче чекаю наслідків. На все краще!