Строк минає на світанку: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Квін був там — стояв уражений біля дверей до ванної. З першого погляду вона зрозуміла: він щось знайшов.

— Що там таке?

— Подивіться, що лежало у ванні. Завіска від душу закривала його, а коли я відкручував кран, вона одхилилась. І це лежало там, на дні ванни.

Він тримав у руках невеликий голубенький аркушик паперу.

— Чек, — сказала вона. — Що це за чек? Дайте-но гляну.

То був чек на дванадцять з половиною тисяч доларів, на ім'я Стівена Грейвза. Внизу стояв підпис: Артур Гоумз. А через весь чек навскіс великими літерами виведено:

«Підлягає поверненню. На поточному рахунку коштів немає».

Вони спантеличено позирнули одне на одного.

— Як цей чек опинився у ванні? — здивовано спитала Руді.

— Це не так важливо. Певне, він лежав у сейфі, а коли я витягав скриньку — впав у ванну, і я не помітив. Потім я запнув завіску і побачив його тільки тепер. Але не в тім річ. Невже ви не розумієте, що це означає?

— Здається, розумію. Ви гадаєте, Гоумз — це той самий нервовий гість, що жував сигару?

— Ладен закластися, що це так. Убити людину за дванадцять з половиною тисяч… А чом би й ні? Дехто й за тисячу…

— Виходить, цей Гоумз був тут десь після півночі — хотів розплатитися з Грейвзом чи попрохати його не порушувати справи, доки він не збере потрібних грошей. А що Грейвз не міг знайти чека, то Гоумз, можливо, подумав, що той уже подав на нього в суд. Виникла суперечка, і Гоумз його застрелив…

— Гоумз, — повторила вона, замислено покусуючи палець. — Десь я сьогодні вже чула чи бачила це прізвище. Стривайте-но! Чи не на одній з візитних карток, що були у нього в гаманці?

Вона присіла біля трупа, взяла гаманець і стала перебирати картки. Тоді швидко підвела голову.

— Ну от, я ж казала! Гоумз — це його маклер. Ось подивіться.

Квін підійшов до неї, усе ще тримаючи в руці чек.

— Дивно. Я не вельми знаюся на таких речах, але мені здається, що звичайно клієнти дають чеки своїм маклерам, а не навпаки. Та ще й такий чек, якого не приймають до оплати.

— Значить, була якась причина. Цей Гоумз міг привласнити акції, що їх мав пустити в обіг для Грейвза, а той несподівано зажадав од нього звіту, і він, аби затягти час, дав йому цей чек. А коли чек повернули з банку і Грейвз пристрашив його судом…

— А адреса на картці є?

— Ні, тільки назва контори.

— Ну, й це добре. Я його відшукаю. — Квін підтяг пояса. — Ходімо. Ви можете йти на автобусну станцію і дожидати мене там.

Вона не зрушила з місця. Він спитав:

— Адже ви згодні, що це був Гоумз?

— Ні, — на превеликий його подив відказала Руді. — Ні, не згодна. Я й тепер вважаю, що це вчинила жінка з ресторану.

Він помахав чеком їй перед очима.

— Але чому? Ми ж знайшли оце.

— З кількох причин. Насамперед, якщо Гоумз і справді вбив його, то тільки задля того, аби забрати чек. Хіба не так? Ну, а якщо він уже вчинив убивство через цей чек, то шукав би його, аж поки б знайшов, бо розумів, що це певний слід, який приведе до нього.

— А що, як він шукав і не міг знайти?

— Але ж ви знайшли? — тільки й сказала вона. — І ще одне наводить мене на думку, що остання тут була жінка. Я знаю, ви будете з мене сміятись, але… Грейвз був у смокінгу, коли його вбили.