Біля горбатих берегів, пірси яких затінені зеленими верховіттями, бачу тісно згуртовані кораблі й кораблики: таким колом, кажуть, стають і слони, сходячись на відпочинок. З рейду, де пришвартувався «Витязь», усе видно, як на долоні.
Але я ще більше здивувався, коли штурман показав на невеличке білобоке суденце і назвав його: «Каліпсо».
Між двома середньої величини теплоходами кораблик здавався ляльковим. Річкові пароплави, що курсують по Дніпру, — велетні порівняно з ним.
І от ми на його борту.
Там, в океані, ми давно на «ти» з самими дійовими особами, що виступають у фільмах Кусто: кальмарами, кораловими рибами, черепахами, акулами. На тілі декого з нас «артисти» ці залишили свої вічні автографи. Тепер же познайомимося і з тим, хто так талановито знімає цих океанських «кінознаменитостей».
Палуби завалені підводними скутерами, човнами-малятками, клітками, що оберігають кінооператорів під водою від хижих акул… Тут щось ремонтують пошкоджене, фарбують. Наш прихід відриває людей від роботи. Нас обступають тісним колом засмаглі, стрункі французи.
Судно сидить так низько у воді, що здається, ніби ти сам зливаєшся з нею і тебе не відмежовує від океану багатометрова товща палуб та перегородок, як на великих кораблях. Що ж, це цілком виправдано: з такої низької корми, озброївшись аквалангом, дуже зручно по трапу зійти прямо у воду! А коли штормить і хвилі, б’ючись об корму, не дають змоги спуститися, дослідники виходять в океан через водолазний погріб, люк у днищі судна. В — носовій частині глибоко у воді — кабіна з кількома ілюмінаторами. Коли судно у відкритому морі або біля островів, де немає каламуті, з кабіни можна розгледіти щонайменшого мешканця глибин. Тільки от зараз нікого не видно: і скільки б я не вдивлявся в одутлий ілюмінатор, нічого не розгледіти, лише скаламучена вода портового узбережжя витріщає свої зеленаві русалчині очі.
Мені подобається твоє ймення — «Каліпсо»! Гомер в «Одіссеї» розповів легенду про німфу Каліпсо. На широкому димарі корабля Жака-Іва Кусто емблема — гомерівська німфа, яка обганяє дельфіна.
По всіх закутках «Каліпсо» мене водить кінооператор Жорж Барськи, Юра, як він відрекомендувався.
Пригадую кінокадр з «Голубого континенту». Кусто і його товариші мчать під водою на мініатюрних скутерах, полюючи на рибу. Скутери ці он з правого борту на палубі.
За останні роки підводний «транспорт» «Каліпсо» поповнився пірнаючими «блюдцями». Одне з них закріплено на кормі і формою схоже на черепаху завбільшки з малолітражний автомобіль. Це — новітній підводний човен, який занурюється у воду до одного кілометра.
Крізь ілюмінатори, вмонтовані в передній частині «блюдця», можна вести кінозйомку, фотографувати. Гідравлічна клешня-руль, яким гідронавти управляють під час занурення.
Від примітивної маски і трубки, з допомогою яких кілька десятиліть тому Кусто вперше глянув на підводний світ, до пірнаючих «блюдець» — відстань, як від планера до космічних кораблів. Та й самих дослідників океану по праву називають гідронавтами, адже Океан так само незвіданий, як і Космос. І Кусто із своїми товаришами — його першовідкривачі.
На палубу виходить худорлявий, трохи сутулий чоловік. Привітно усміхається, подає руку, дивиться ласкавими юними очима! А йому ж незабаром шістдесят.
… Ще в юності Кусто став військовим моряком, ходив у кругосвітню подорож. Під час другої світової війни, в роки фашистської навали, боровся в. загонах французького Руху Опору. В 1943 році разом з інженером Емілем Ганьяном винайшов акваланг. Потім океанографічні експедиції в Червоному морі, підняття з дна Середземномор’я затонулого що до нашої ери грецького корабля; пошуки нафти в Персидській затоці; підводні кінофільми, удостоєні на міжнародних кінофестивалях найвищих премій; розвідка морських глибин; наукові дослідження і кінопопуляризація того, що око дослідника побачило під водою; нарешті, кілька років тому Кусто організував підводні станції і лабораторії, де на більш ніж стометровій глибині сміливці проводили свої наукові дослідження.
Ознайомившись із захоплюючими книгами легендарного капітана, в яких чимало романтичного, в декого може скластися думка, що Кусто звичайнісінький собі шукач пригод. Та це не так! Він вирішує важливі наукові проблеми, виявив себе активним політичним борцем.
Кусто один з перших у Франції виступив проти захаращення атомними покидьками морів і океанів.
— Так ви з «Витязя»? — спитав мене Кусто.
— З нього.
Через перекладача Жоржа Барськи Кусто запитує, як ми плавали, обіцяє відвідати «Витязь» і між іншим цікавиться, чи захоплююсь я підводним спортом… Коли я розповів, що давно колись, начитавшись його книг, придбав маску, ласти і, вперше полізши у воду, мало не втопився, він осудливо хитнув головою:
— Це біда багатьох тих, хто не розуміє, що з водою жарти кепські. Ну, думаю, з вами цього більше не станеться.
На «Каліпсо» двадцять дев’ять чоловік; Кусто плаває з дружиною.
— Сімона, — вітається засмагла струнка жінка.
Це дружила Кусто. Вона з ним в усіх усюдах: два їхніх сини народилися в морі.
— ІІу, от що, — мовив капітан, — хай Жорж вам усе покаже, а потім продовжимо розмову.
Юра детально розповідає про кожну залізячку, про кожен гвинтик. На «Каліпсо» кожна дрібничка — ціла історія. Ось під тентом на довгій мотузці щелепа риби з велетенськими зубами. Це зуби якоїсь давно вимерлої риби, їх знайдено на дні моря поблизу Сейшельських островів, звідки «Каліпсо» недавно повернулась.
— А це компресорна камера, підводний телевізор, будиночок, куди ми ховаємося в разі небезпеки. А це…
— Юро, — зупиняю я його, — звідки на будиночку оці подряпини і чого погнуто металеве пруття?
І Юра розповів:
— Біля острова Має я працював з кінокамерою. Знімали останні кадри. Раптом не знати звідки тічка акул. Я ледве встиг зачинити дверцята будиночка. Але хижаки і не думали відступати. Одна з них, найбільша, кількаметрова акула, широко роззявивши пащу, схопила за «стінку» будиночка, в якому я принишк, торсонула раз, другий і майнула геть.