Дозвольте народитися: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— З вами виявила бажання працювати Русуля. Вона медичний працівник. Сподіваюсь, ви порозумієтесь.

— Пропонуєте кібера, котрий ще не функціонував? Чим зобов’язаний?

— Пусте. Дякуйте самій Русулі.

— Де і коли ми з нею зустрінемось?

— За півгодини біля центрального входу.

Імбрикатус повільно відійшов від відеону і спокійно повів Русулю в сектор технічного контролю, де формально її перевірили, бо ж ніхто не сумнівався, що новісінький сучасний кібер гуманітарного профілю впорається з такою спрощеною програмою, як хатнє господарювання.

Коли вона вийшла надвір, відразу впізнала з-поміж кількох чоловіків на тротуарі під деревами ЙОГО, свого визволителя, котрому завдячувала цією хвилиною своєї появи у яскравий, розмаїтий світ людей і машин на штучній планеті Інкана. Вона усміхнено, трохи злякано дивилася на НЬОГО і простувала по коротко стриженій траві.

— Ви чекаєте Русулю? — запитала, підійшовши.

— Так.

— Добрий день, — ледь помітно вклонилася. — Русуля — це я.

— Мене звати Вересом. Я — лікар. Скоро у нас з Рутою має народитися дитина. Ми чекаємо на вашу допомогу, Русулю.

— Так, я знаю, майстер мені все розповів. Ці дерева звуться акації? — запитала раптом.

— Так, — усміхнувся Верес. — Акації.

— Два місяці тому вони цвіли, правда? Таким запашним білим цвітом, як білим гроном, правда?

— Правда.

Русуля щасливо усміхалася, утверджуючись в правильності знань, закладених в її блоках синтез-аналізатора.

— А оті плескаті машини називаються гелікомобілями?

— Так. І ось та жовта машина серед них — моя. На ній ми поїдемо додому.

— О, це фантастично прекрасно. Я ще ніколи не їздила на гелікомобілі.

Верес розсміявся.

— А де працює ваша дружина? — запитала Русуля, трохи незграбно зачиняючи за собою дверцята.

— Вона хімік. Працює на комбінаті дитячого харчування… Тож проблем з харчуванням малого… чи малої не повинно бути.

— Нам довго їхати?

— А ти б хотіла довго?

— Так, хочу подивитися на це місто, воно зветься Дзябран, хочу багато чого побачити… Як приємно пахнуть ваші сигарети… Це запах конвалій?

— Так.

— Вас турбує серце?

— Ні.

— Чому ж тоді ви курите ці сигарети з конвалійними алкалоїдами?

— Так просто. Люблю цей запах.