Дорога: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ілая мало?

Ні. Ходімо.

Вони стали біваком у лісі набагато ближче до дороги, ніж хотілося б. Чоловікові довелося тягнути візок, а хлопець підштовхував його ззаду. Вони розпалили вогонь, щоб старий зігрівся, хоча батько був від цього не в захваті. Вони їли, і старигань сидів у своєму єдиному коці, міцно тримаючи ложку, як дитина. Чашок було тільки дві, тому він пив каву з миски, із якої їв до того. Учепився великими пальцями за краєчок посудини. Сидів, вдивляючись у вуглини, ніби виголоднілий пошарпаний Будда.

Ти ж знаєш, що не можеш з нами піти, сказав чоловік.

Старий кивнув.

Ти довго в дорозі?

Завжди. Не можна лишатися на одному місці.

І як ти живеш?

Просто йду собі. Я знав, що це станеться.

Ти знав, що це станеться?

Ага. Це або щось схоже. Завжди в це вірив.

А ти намагався до цього підготуватися?

Ні. А як би ти готувався?

Не знаю.

Люди завжди готувалися до завтрашнього дня. Я ж у нього не вірив. Завтра не було готове до людей. Воно навіть не знало про їхнє існування.

Так і є.

Навіть якщо ти раніше знав, що робити, нині не знаєш. Не знатимеш, хочеш ти це робити чи ні. А якщо припустити, що ти остання людина на Землі? Якщо припустити, що ти сам це зробив?

Хотів би померти?

Ні. Але міг би пошкодувати, що раніше не вмер. Поки живий, у тебе це ще попереду.

Або міг би пошкодувати, що взагалі народився.

Ну, прохачі не перебирають.

Гадаєш, це означало б просити забагато?

Що зроблено, те зроблено. Хай там як, просити якихось розкошів у такі часи — дурня.

І я так думаю.

Ніхто не хоче тут лишатися, і ніхто не хоче піти. Старигань підвів голову і крізь багаття подивився на хлопчика. Потім поглянув на чоловіка. Той зміг роздивитися маленькі очі, що спостерігали за ним у світлі вогню. Лише Богу відомо, що бачили ці очі. Підвівся, щоб підкинути дров у вогонь, і згріб вугілля із сухого листя. Червоні іскри шугнули вгору і, здригнувшись, згасли в чорноті. Старигань допив каву, поставив миску перед собою й нахилився до багаття, виставивши вперед руки. Чоловік спостерігав за ним. А як дізнатися, що ти остання людина на Землі? запитав він.

Не думаю, що ти про це дізнаєшся. Просто будеш останнім.

Ніхто й не дізнається.

А яка різниця? Коли помираєш, інші теж наче вмирають.

Гадаю, Бог знав би. Так?

Бога немає.