Дорога: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Люди на дорозі. Не підводь голови. Не дивися.

Багаття згасло, тож диму немає. Візка не видно. Він припав до землі й спостерігав за ними з-під ліктя. Армія в кедах. З метровими трубами, обмотаними шкірою. Ремінці на зап'ястках. Крізь деякі труби протягнуто ланцюги й закріплено на кінцях. Четвірка пробрязкала далі, розгойдано, як завідні іграшки. Бородаті, крізь маски просочується пара дихання. Тсс, сказав він. Тсс.

Наступна фаланга несла списи чи ратища з китицями стрічок. У якійсь примітивній кузні вглибині країни вони перекували пружини вантажівок на довгі леза. Нажаханий хлопець лежав долілиць, сховавши обличчя в долонях. Фаланги пройшли десь метрів за шістдесят від них, і земля під ними злегка тремтіла. Тупотіли. За ними запряжені раби тягнули вози, навантажені трофеями, а далі йшло з десять жінок, деякі вагітні. Насамкінець — група уярмлених катамітів, одягнених, попри холод, у благеньку одежину, усі в нашийниках. Пройшли повз. Чоловік і хлопець лежали, прислухаючись.

Вони пішли, тату?

Так, пішли.

Ти їх бачив?

Так.

Це поганці?

Так, справжні поганці.

Їх багато, цих поганців.

Багато. Але вони вже пішли.

Вони встали та обтрусилися, прислухаючись до тиші навколо.

Куди вони йдуть, тату?

Не знаю. Кочують. Це поганий знак.

Чому поганий?

Просто так. Треба глянути на мапі.

Витягнули схований у чагарниках візок, батько розклав його, ковдри та піджаки вони поклали на візок і виштовхали його на дорогу. Зупинилися, вдивляючись туди, де в неспокійному повітрі, здавалося, досі висіли обриси орди.

Опівдні знову засніжило. Вони роздивлялися бліді сірі сніжинки, що сіялися з похмурого мороку. Пленталися далі. Над темною поверхнею дороги утворювалася негуста сльота. Хлопець постійно відставав, тож чоловік зупинявся і чекав на нього. Тримайся поруч, сказав він.

Ти дуже швидко йдеш.

Йтиму повільніше.

Вони пройшли ще трохи.

Ти знову не розмовляєш?

Розмовляю.

Хочеш зупинитися?

Завжди хочу.

Треба бути обережними. Я маю бути обережним.

Знаю.

Скоро зупинимося. Добре?

Добре.

Просто треба знайти місце.