Безлюдні острови 17-21: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

З рота у нього пішла кров, і він помер.

ВІН отримав наказ поховати тіло самовбивці; решта корпусу рушила далі на захід — не можна було зупинятися через одну смерть. ВІН поклав два тіла поруч і замахав лопатою, боячись, що не наздожене своїх супутників. В ямі виблискувала дрібничка. Він добув гемму з вирізьбленим ієрогліфічним хрестом[8], змахнув з нього пісок і кинув у свою сумку, щоб продовжити копання.

Розвиднився день, прохолодний і ясний, ще не забруднений сонцем, один із тих ранків, коли аура є прозорою, як кришталеві намистини. Але на обрії, куди пішли війська, почали з'являтися темні вертикалі, що тряслися, мов епілептик у своєму хворобливому танці. Наближалася піщана буря.

Грецький історик Геродот записав, що п'ятдесятитисячна армія персів, яка йшла з Фів до оазису Сіва, щоб знищити храми Амона, була зненацька накрита пустельним ураганом (пізніше його звали "хамсін") і повністю засипана разом з наложницями, дітьми, тварин і всім табором[9]. Вижив лише ВІН, завдяки тому, що жінка, яку він таємно кохав, відібрала собі життя.

Вдруге ВІН опинився на африканському континенті в III столітті нашої ери. Тепер ВІН був слов'янин з міста Калісії[10], полонений римським вождем Луцієм Доміцієм Авреліаном, що став його фаворитом і, після кількох років кар'єри в римських лавах, впливовим військовим сановником (з моменту, коли Авреліан став імператором).

У 275 році ВІН прибув до Лептіс Магна, щоб оглянути місто, оскільки надходили повідомлення про величезні зловживання з боку влади. Чиновники прийняли офіцера з пошаною і за допомогою багатьох свідків довели, що звинувачення були наклепом, висунутим безбожником-греком, якого кинули в темницю і засудили до смерті за неповагу до богів. ВІН попросив привести чоловіка до Нього, і вони залишилися наодинці.

Вони мовчки дивилися одне на одного, чекаючи, що скаже інший. Не чекаючи, грек першим відкрив рота:

- Про що ти думаєш, якщо взагалі думаєш?

- Я думаю про те, чи ти винен, — відповів ВІН.

- Я винний. Коли народжується білий грак, чорні клюють чужого, і вони мають рацію, бо від дивного можуть заразитися інші.

- Ти був засуджений за єресь. Це було зроблено з приводу брехні?

- Чи можуть люди такого високого рангу брехати? Хіба ти не знаєш, що брешуть лише малі й слабкі? - засміявся грек.

- Досить знущатися! У них є свідки, які це підтверджують.

- Що тут дивного? Маючи рабів, поетів, гладіаторів, клакерів і деляторів[11], вони також мають свідків. Самих правдомовних. Глухий почув, як німий сказав, що сліпий бачив зайця, що біжить, якого кульгавий зловив і дав голому, щоб той сховав за пазуху і відніс додому.

- Що?!

- Я сказав, що правда, яку тобі продали, вже вдома.

ВІН відчув, як у ньому зростає злість.

- Чоловіче, — сказав ВІН, роблячи паузи між складами, — ти дратуєш мене, щоби швидше втекти звідси, прискорюючи собі смерть. Не роби цього, смерть може бути багатоденною мукою... Чи можеш ти довести, що проти тебе привели лжесвідків і ти не безбожник?

- Не зможу, пане, — знизав плечима в’язень, — коза не може сама довести, що вона не гієна. Але подивіться на цих свідків, як вони сидять поруч, дивлячись вам в обличчя, а не в очі. Вони схожі на тих, що сидять у латрині, у яких запор, і навколо них сморід, і всі думають, що їхній сморід найстрашніший, але втішають себе тим, що цей особистий сморід губиться в загальному запаху. Pecunia non olet[12]. Можливо, не повністю, але завжди трохи менше.

- Ти вміло ляпаєш язиком... І звинуватив поважних людей у ​​крадіжці...

- Ні, пане. Крадіжки, які здійснюють знатні люди — це звичайне явище, тож якби місцеві крали нормально, не було б і крику. Я звинуватив їх у крадіжці тому, що вони крали більше, ніж інші люди, заслужені де інше. У мене були докази, але мене зрадили, і докази зникли до вашого прибуття. Натомість мене звинуватили в неповазі до богів.

- А ти їх зневажаєш?.. Скажи правду.

Грек уважно подивився на нього і запитав:

- Наблизься, пане, я хочу побачити твої очі.

Їхні обличчя майже стикнулися.

- Скажу тобі правду», - вирішив в'язень. — Єдиний правдивий бог — це бажання людини, щоб такий бог існував.

- Колись я це вже чув.

- Тоді, пане, ти почув вірно, є тільки один бог...

- Ти думаєш про назаретянина? У мене є рабиня, яка носить на грудях знак риби[13]...

- Знаки, які носяться на тілі, нічого не значать. Інші жінки мають на грудях знак Пріапа[14], але це не означає, що вони повії. Треба мати назначену душу. Твоя рабиня жива, інакше ти сказав би, що вона у тебе була, а це доводить, що ти її не зрадив, тобто ти порушив наказ государя, який винищує християн вогненною рукою, наказує за ними слідувати, зраджувати. і знищувати. Твоя рука інша, хоч ти служиш йому, тому й знак твоєї душі інший. Здається, у людей схожі кінцівки, але в одних замість руки свиняча нога, а в інших пташине крило.

[8] Єгипетський хрест "анкх" (ключ життя), символ вічного духовного життя (вічний дух), символ безсмертя, який приписували богам Стародавнього Єгипту.

[9] За багато років пошуків неможливо було знайти навіть сліду цієї гекатомби. Лише в 1983 році біля оазису Сіва вчені виявили величезну кількість скелетів і реліквій, характерних для перської культури, але необхідні більш детальні дослідження, щоб визначити, чи це останки армії Камбіза II. – Примітка В.Л.

[10] Калісія – нинішній Каліш.

[11] Делятор – платний донощик (професія в римській імперії).

[12] Pecunia non olet (лат.) – Гроші не пахнуть.

[13] Знак риби - символ, який дозволяв розпізнати перших християн.

[14] Бог врожаю; головним його символом є фалос, який носили під час свята Луперкалій.