MoreKnig.org

Безлюдні острови 6-7: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Лисяк Вальдемар



Шрифт:

Захисники єпископа стверджують, що виступ шляхти проти Сміливого був не політичною змовою, інспірованою ззовні, а внутрішнім повстанням, яке стихійно почалося під час Київської експедиції і було пов’язане з одночасним "бунтом невільних". Але ж, ті "бунти" були черговою абсурдною вигадкою Кадлубека — нічого подібного не мало місця, на цю тему немає жодних джерел, і це суперечить усім тим передумовам, які нещодавно (1982 рік) проаналізував Тадеуш Ґрудзінський, який у висновку назвав проголошене Кадлубеком — "цілком штучною конструкцією хронікера". І це не є новиною, Брукнер уже стверджував: "Бунт знаті під час Київського походу 1078/79 рр. — це пізніша байка". На таких ото небилицях був заснований вирок, що тащиться за народом і досі, мов згубна тінь!

А тепер припустімо — ми можемо собі це дозволити, — що "кадлубековці" мають рацію, тобто єпископ не зрадив батьківщину, а збунтувався проти злого короля і прокляв його, і навіть погодьмося, що зрада в тодішньому понятті не означала того, що сьогодні ми розуміємо як державну зраду. Все це не змінює того факту, що Церква та її історіографічні слуги забули, і я їм нагадаю (про це, до речі, забули і захисники Сміливого). Так ось, будь-які дії проти Болеслава були ножем у спину Риму – зрадою Церкви, яку неможливо було виправдати чи переосмислити в мовному сенсі.

Я мушу тут згадати одного з найбільших Пап, тих, хто приніс честь християнству: Григорія VII, людину, яка сильно сколихнула тогочасний світ.

Римський Папа Григорій VII (1073-1085)

З юності він привертав увагу видатних мужів своєї епохи своїми здібностями, а народу – своїм доброчесним життям і тим, що не гнався за багатством і золотом, як багато з князів Церкви. Цей плебей, син тосканського селянина, ця маленький, стрункий, худий, смаглявий монашок витратив багато років, щоб стати великим лицарем Ісуса Христа, готуючись до двох великих битв: за моральне піднесення духовенства (етика духовенства була тоді жахливою, поширювалися симонія, розпуста, множилися фальшиві чудеса та реліквії, йшла гонитва за збагаченням за рахунок принижених, тощо) і скасування світської влади над церковною, особливо в справі призначення духовенство (німецькі імператори призначали та скидали пап за власною примхою). Говорячи про місію Святої Церкви, він ніби ріс і гарнішав, а в його великих чорних очах горіло полум'я і ховалися блискавки. Він сам подавав приклад: ставши Папою, не змінив свого способу життя і, як інші Папи, не оточив себе пишним двором. Шматок хліба, келих молодого вина і миска білого гороху, звичайна їжа учнів св. Бенедикта, йому вистачили для їжі. Їв він раз на день, ввечері. Більш багатою його їжею було читання. Таким був цей чоловік – аскет, позбавлений мирських пристрастей, священик, що дивиться на небо сяючими очима, відважний реформатор, усім серцем відданий своїй ідеї.

Душа Стародавнього Риму вступила в жалюгідне тіло цього ченця, коли він, з волі римського народу, сів на апостольське крісло в Латеранському палаці в 1073 році (у віці 53 років). Він знав, що війни не виграються словами, йому потрібні сильні союзники на сході та заході. На сході був тридцятирічний Болеслав, який швидко перетворив свою країну на наддержаву і який ефективно стримував німецького імператора Генріха IV, передбачаючи кожен його крок, вміло граючи на розбіжностях між саксами і швабами (коли Генріх хотів напасти на Польщу, Болеслав підбурив саксів, і імператору прийшлось мати справу з придушенням повстання), протистояти чеському союзнику німців і посадити правителів на сусідні престоли (російський та угорський) згідно з власною волею. Він був би великим союзником, особливо тому, що був добрим християнином (з листа Григорія до Болека: "Єднаємося з Вашою Милістю у Христі"), який не шкодував великих дарів для Церкви у своїй країні. Цей молодий чоловік заслуговував на допомогу і звернення про допомогу.

У 1075 році вони зробилися союзниками, а потім Григорій оголосив війну імператору документом "Dictatus papae", а Болеслав почав відбудовувати антигерманську незалежність Польської Церкви з митрополією в Гнєзні, що, мабуть, викликало ревнощі та гнів у краківського єпископа – доти був першим у польській церковній ієрархії, тепер став підлеглим ґнєзненського архієпископа Богуміла. (Додатковою причиною ворожості Станіслава до монарха, безсумнівно, був королівський проект розширення мережі єпископств, що означало скорочення території Краківського єпископства, яке на той час було реальним земельним магнатом). Водночас, за згодою папи, у грудні 1076 р. Болеслав був коронований — це, у свою чергу (посилення центральної влади), розлютило польських шляхтичів, які завжди були несхильні до абсолютизму, і зробило їх сприйнятливими до підривних змов.

На початку 1077 р., загрожуваний зі сходу Болеславом і обкладений папською анафемою, імператор Генріх, проти якого повстали його піддані (прокляття звільнило їх від покори, а агенти Сміливого спонукали до непокори) - повзав на колінах біля воріт замку Каносса, благаючи про зняття анафеми. Битву вони виграли. Римське папство вперше притис сеньйора європейських монархів, здійснивши мрію святого Амвросій і святого Августина про запровадження Царства Божого на землі. Вони виграли битву, і Григорію здавалося, що війна виграна. Він зняв анафему з голови імператора, зробивши жахливу помилку.

З часу Каносси головною метою Генріха IV, якого знову допустили до влади, стала помста папі. Після перемоги у громадянській війні він був готовий, але не міг виступити зі своїм військом проти Риму, доки за його спиною стояв польський союзник Григорія VII — не було сумніву, що Болеслав відреагує мечем на захист папи. Тому спочатку необхідно було знищити цей меч, і це було зроблено за допомогою саботажу, очолюваного чи підтримуваного рукою краківського єпископа, що призвело до повстання шляхти (Войцеховський назвав це: "шедевр німецької та чеської політики"). Після вигнання Болека з батьківщини великий папа став беззахисним, а імператор Генріх спокійно зробив своє: зайняв Рим і скинув Григорія з престолу, влаштувавши йому таку ж долю, як і для Щедрого, — вигнання.

Григорій VII також був канонізований. Отже святий Станіслав знищив, по-перше: ще одного святого, Верховного Пастиря і головного захисника Церкви (чи це не зрада Юди?), по-друге: незалежність Польщі, яка одразу перетворилася з найбільшої держави Центрально-Східної Європи. в одне з найслабших князівств, по-третє: незалежність Польської Церкви (після вигнання Сміливого німецькі єпископи, призначені імператором, сиділи в Ґнєзненській митрополії та в інших польських єпархіях)[28]. Для одного святого рахунок антицерковних і антивітчизняних досягнень досить великий. Про це я хотів вам нагадати.

І про інше. Після смерті Болеслава в Осячі його сина Мєшка перевіз з Угорщини до Польщі (1086) його дядько Владислав Герман. Через три роки (1089) "певні суперники" отруїли хлопчика, боячись, що він помститься за кривди свого батька. Як саме відреагував на це народ, ми знаємо з хроніки Галла: "Коли помер молоденький Мєшко, вся Польща оплакувала його так, як мати оплакує смерть єдиного сина. І ридали не тільки ті, кому він був відомий, але й ті, хто ніколи його не бачив, із плачем йшли за ложами мерця. А саме: селяни кидали плуги, пастухи кидали отари, ремісники кидали роботу, а робітники з болю за Мєшка відкладали роботу. Хлопчики й дівчата, раби й слуги зі сльозами й плачем вшанували похорон Мєшка". Польські хроніки не знають іншого такого горя навіть після смерті коронованого монарха. Підсумуємо цей опис: все суспільство, особливо бідняки, плакали, почувши про смерть князя, якого майже ніхто в Польщі не знав. Це яскраво свідчить про пригадану десять років тому любов до Болеслава, яку народ переніс на його дитину, мріючи, щоб колись син Болеслава сів на престол, скинув німецько-чеське ярмо і знову запанувала справедливість. Який ще висновок можна зробити з повідомлення Галла? І як можна пояснити святість Станіслава перед цим морем плебейських сліз?

Тож і Болеслав, і Григорій VII програли; обидва померли у вигнанні, а останні слова Григорія були: "Я любив справедливість, але я був ворогом беззаконня, тому я помру вигнанцем". Поразка Григорія була поразкою Церкви, яка лише в наступному столітті зуміла виторгувати право призначати власних сановників. Це жарт історії, що першим польським єпископом, суверенно обраним Церквою (1207 р.), був Вінцентій Кадлубек, єпископ Кракова, автор фальшивої апології, яка стала основою для канонізації Станіслава в 1254 р.

Щоб досягти цієї канонізації, знадобилося багато хитрості та багато часу (майже двісті років). Дуже довго польське та іноземне духовенство не вважало короля вбивцею, а Станіслава невинною жертвою, а в Польщі не було протестів проти заяви Галла про зраду[29], і як показало дослідження Зофії Козловської-Будкової, яка переглядала середньовічні європейські некрологічне записки (аніверсари) – у польських та зарубіжних церковних осередках ревно молилися за душу вигнаного правителя, такого заслуженого для Церкви. Особливо шанували Болеслава в бенедиктинських осередках, пам’ятаючи, що він заснував і щедро обдарував багато монастирів цього ордену (Тинець, Могільно, Любінь, Плоцьк, Вроцлав та інші). "Особливим і промовистим у цьому плані є факт молитви за душу Болеслава в краківському соборі, на місці ймовірного злочину!" (Грудзінський).

Сама канонізація Станіслава в XIII столітті, яка служила політичним цілям, не пройшла без сильного спротиву та сумнівів. Важливим є той факт, що для цього процесу канонізації вперше в історії було засновано інститут "advocatus diaboli", кардинала, який з боку власної інституції висуває заперечення проти заяви про присвоєння комусь честі святого! Після двох років досліджень на замовлення Папи не було знайдено достатніх доказів святості Станіслава. Найбільш категорично проти канонізації єпископа виступив "високоосвічений і святий чоловік" (Калинка), впливовий кардинал Рінальді (згодом папа Олександр IV). Лише коли він відмовився від своїх заперечень, справа зрушила з місця. Говорили (а згодом і писали), що польські посланці, не бачачи інших шансів, підкупили кардинала. Справа в тому, що він раптово заявив, що передумав, тому що св. Станіслав уві сні зцілив його від раптової хвороби, яка була покаранням за невір’я!

А перед тим частина польської церковної ієрархії не бажала канонізації, навіть другий після Кадлубека, краківський єпископ Віслав, за що його покарали легендою про ще одне "чудо" (як він з’явився уві сні одному лицареві і каявся за цей гріх). Тих, хто був у супротиві не пестили під час цієї війни (так, війни – проф. Дзвонковський: "Коли в Польщі спалахнула боротьба між державою та Церквою, постать єпископа Станіслава зростає і стає символом. Тоді створюються легенди, які кривдять Болеслава"). Ці неохочі явно не хотіли мати святого з дуже нечестивою біографією; пам'ятали, мабуть, і те, що не тільки королівський суд, а й архієпископський прокляв і засудив зрадника. "Ідею екскомунікації єпископа Станіслава архієпископом за суперечку з королем" ("Енциклопедія Оргельбранда", том II. 1898) наука виводить від текстів Длугоша та Нарушевича; Переважаюча думка у справі архієпископського суду була підсумована Я. Л. Вирозумським у I томі "Історії Польщі": "Сучасна Галлові папська булла, яка безпосередньо стосувалася інших справ, згадує мимохідь про засудження єпископа в Польщі архієпископом Гнєзненським, або за його участі. Імовірно, йдеться про справу св. Станіслава, а тому згаданим архієпископом був би лояльний до Болеслава Богуміл, митрополит Гнєзненський. Це підтверджує наше переконання не тільки про королівський суд над єпископом, але також про суд архієпископа, що передує або пов'язаний з цим судом. Тому друга, значно пізніша традиція про весь цей епізод, зафіксована в хроніці Кадлубека, згідно з якою єпископ помер на вівтарі під ударами розгніваного Болеслава та його поплічників, була б далекою від істини".

Думки вчених (наприклад, наведені вище), підтверджені всією літературою з цього питання, доходять лише до небагатьох людей. Широкому загалу "з дитинства" відома церковна версія, в якій верхівкою брехні чи абсурду, як вам більше подобається, є вже кілька сотень років нісенітниця про анафему, накладену Григорієм VII на... Болеслава, за вбивство! Цю нісенітницю вміщували навіть енциклопедії ("Мала польська енциклопедія" з 1847 р., "Велика загальна Енциклопедія" з 1900 р.), і не тільки в ХІХ столітті, прикладом чого є популярна енциклопедія для дітей і підлітків "Хто, коли, чому?". (1958), де ми маємо і вбивство під час меси, і папське прокляття Болека, бо Григорій VII є його... ворогом! Єдине, чого не вистачає, так це опису подорожі Болеслава до Каносси![30]

Так ото було "покінчено" вельможами (змова) і Церквою (фальшива легенда) з найкращим володарем Польщі – крім Баторія. Так само ефективно ця компанія впоралася і з Баторієм. Коли король Стефан блискучими перемогами вибив власницькі ікла царю Івану Грозному, польський парламент... розкритикував переможця за "несправедливий напад на такого нешкідливого монарха, як Великий князь Московський, який любить і обожнює Річ Посполиту" (!!!, фраза Міцкевича). Опинившись на краю прірви, Іван почав загравати з Римом, а церква, спокушена надією окатоличити Русь (треба бути божевільним, щоб у це повірити), змусила Баторія підписати мир, що врятувало Росію, але призвело до згуби Польщі через 200 років.

Згуба (розділи і ліквідація Лєхистану) припала на XVIII ст., коли мода на зраду батьківщини досягла такого апогею, що викликала огиду навіть у тих, хто платив за зраду (російський посланник Сальдерн сказав про польську аристократію: "Одною рукою подавати гаманець, а другою бити по пиці". Про начальника борделя, доброго "короля Стася", мий і досі читаємо апологетичні легенди, які пояснюють його "слабкість" об’єктивними причинами: він мав на меті добре, але що ж міг зробити?.. Тим часом, як показують розсекречені в ХІХ столітті документи петербурзьких та берлінських архівів (опубліковано Соловйовим в "Історії Росії" і "Збірці" Імператорського Історичного Товариства) — він був банальним агентом іноземної держави, який заробляв величезні суми від кожного розділу своєї країни, як довели історики Краушар і Ашкеназі. Краушар писав про вищезгадані документи: "Цей матеріал виняткової важливості (...) дає ключ до пояснення таємних інтриг короля Станіслава Августа проти незалежності нації, спрямованих (...) до повного приниження не тільки монаршої, а й людської гідності". І назвав Понятовського: "лише виконавцем доручень із Петербурга" (цариця Катерина називала його "восковою лялькою", а російські міністри ще дотепніше: "повноважним представником Росії"). Незважаючи на це, сучасні історики та публіцисти, ігноруючи документальні джерела, продовжують розливаються переживаннями над Лазєнками, четверговими обідами та культурою доброго "Стася". Чому я нагадую про цього зрадника? Бо це ж саме він у 1765 році встановив орден святого Станіслава, який через кілька десятків років пізніше навіть перестав бути формально польським, зробившись орденом імперії царів. Девізом того ордена зрадника, встановленого зрадником, звучав: "винагороджуючи заохочує". Винагорода зради завжди заохочує до плідного продовження[31].

Для того всього, що я висловив виключно побіжно, і що можна було б розвинути в довгий мов наповнена сльозами Вісла меморіал, я ненавиджу польську історію, Польщу кохаючи.. Я не є тупо віруючим в "теорію змов в історії", яка в кожному політичному обороті вбачає підступних змовників, євреїв, масонів і мафію різних відтінків. Але, заради Бога, яка могутня мафія, мабуть, виношувала в пеклі змову проти Польщі тисячу років тому, доля, яка змусила нас безрозсудно, як купа п’яних самогубців, власноруч запакувати себе в могили століття за століттям, розпинаючи найкращих серед нас, які могли збавити нашу країну!

Про все це думаєш, стоячи на колінах в Оссіяху перед могилою справжнього короля, великого воїна і правителя, "внутрішня спадщина якого – суворе князівське право, що регулювало громадський порядок і експлуатацію населення, церковна організація, що доповнювала тогочасну державність, монетна система, яка забезпечувала рясний запас власних срібних грошей, існували ще кілька поколінь" (Олександр Гєйштор).

Автор найдавнішого польського тексту про Болеслава, Галл Анонім, називає його "найщедрішим із щедрих" і підкреслює "множинну шляхетність" (тобто: чесність, праведність) Сміливого, даючи її "в приклад тим, хто володіє державою". Автор останньої польської книги про Болеслава Тадеуш Ґрудзінський, хоч і критично ставиться до Войцеховського (ця критика не є надто переконливою), а отже, не є одним із бойців за справу короля, резюмує джерельні відомості про нього так:

"У світлі всього свого панування він постає як правитель надзвичайних цінностей. Заповзятливий і ризикуючий політик, здатний послідовно проводити складні політичні ігри на міжнародній арені для досягнення своїх цілей, створювати альянси та коаліції, які б зміцнювали його позиції та послаблювали його опонентів. На військовій ниві він став відомий як здібний та енергійний вождь (...) У внутрішній політиці він виявився мудрим правителем, який вів економічну відбудову країни (...) В будь-якому сенсі він відбудував Польську Церкву та зміцнив її економічну силу. Як і в минулому до Мєшка II, так і до Болеслава ІІ можна з повним правом застосувати слова Матильди Швабської про те, що він був "найбільш християнським" королем, який зробив великий внесок у поширення католицької віри на польських землях".

Це правда, ці заслуги були величезними і їх неможливо переоцінити. Церква оцінила їх на чорну легенду для поширювача католицької віри і як німб для людини, який шкодив поширювачу!

Далі у своєму тексті Ґрудзінський підкреслює, що Болекові не бракувало і негативних рис. Яких негативних?! Все, що історія може сказати про них, це те, що він був надто гордим і запальним, що він без потреби смикав прилюдно бороду Ізаслава Ярославовича; в Угорщині він навіть не зійшов з коня перед місцевим королем, який вітав його, хоч угорець стояв, а Болеслав був лише позбавленим корони вигнанцем. Але навіщо йому було зсідати з коня — адже він цього короля з дитинства виховував при своєму дворі, а потім милостиво посадив на угорський трон. А чому б йому не смикати бороду? Я б теж нею смикав.

Він був достатньо гордим як на польського монарха і ні в кого не випрошував пробачення за захист гідності та інтересів держави. Оскільки бенедиктинці були перед ним в боргу, він вибрав Оссіях, щоб дати трохи спокою своїй стомленій душі і, можливо, ускладнити справу тим самим убивцям, які через кілька років отруїли його сина Мєшка, щоб той не міг помститися.

Йому було 37 років. Він чекав ночі вбивць.

Це була ніч з 2 на 3 квітня 1081 або 1082 року.

Прибули здалека. Краплі болота, схожі на краплі крові у світі факела, забруднювали їхні руки. Вони зайшли. Він обернувся до них з глумливо-недбалою гримасою. Десь у глибині лісу піднявся вітер і повільно посунув над верхівками буків, дубів і смерек. Гілки злегка загойдалися, листя затремтіло і якийсь дивний сумний звук поплив поверхнею озера. Здавалося, хтось плакав приглушеними слізьми в небі.

□□□

[28] Гнєзнєнську митрополію після вигнання з нього Богумила зайняв німецький архієпископ Генрик. Деякі історики (проф. Войцеховський в "Начерках...", проф. Дзвонковський в енциклопедії "Ultima Thule" та ін.) вважають, що він раніше відігравав роль сполучної ланки між імператором і польськими змовниками і був організатором бунту проти Сміливого – Примітка Автора.

[29] Чи не мав рацію проф. Брукнер, закликаючи: "Якщо польський єпископат у XII столітті не протестував проти звинувачення Галла, то нам (...) не залишається нічого іншого, як зупинитися на тому ж, якщо ми не хочемо пожертвувати реальністю заради фантазії". – Примітка Автора

[30] Найдотепніше про питання суперзнання Церкви (Церква знає набагато більше, ніж говорять усі відомі факти, але... навіть не намагається документувати свої х "істин") сказав Єнджей Морачевський в "Оповіданні згідно старовинних книжок, якою була була Польща в минулому..." (Познань 1850). Доходячи до кінця конфлікту між єпископом і королем, він, замість опису, видав таке речення:"Я не буду описувати цього вам, бо то на кожну річницю святого Станіслава ксьондз говорить тобі з амвону, і ви, мабуть, знаєте про це більше, ніж я". Чудова іронія, навіть якщо і ненавмисна. – Примітка Автора

[31] Справжні поляки завжди надзвичайно зневажали цей орден. Датський критик Георг Брандес, автор однієї з найкращих книжок (якщо не найкращої), які іноземці написали про Польщу ("Польща", Львів 1898), згадував після свого перебування на Віслі 1885 року: "В Варшаві мені розповідали, що якийсь бідний учитель був удостоєний ордена св. Станіслава, який завжди ховав в шухляду і використовував лише для того, щоб лякати дітей, коли ті сильно пустували. Коли його молодший хлопчик кричав, батько пригрозив: "Якщо ти знову закричиш, я тобі за обідом повішу орден св. Станіслава".. Це спрацьовувало!". – Примітка Автора

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Отбор под прикрытием, или Берегись, Ваше Высочество!
Отбор под прикрытием, или Берегись, Ваше Высочество!
[Попаданцы / Классическое фэнтези / Юмористическая фантастика]
Собиралась купить капусту, а угодила на Отбор невест для Кронпринца! И это с гусем под мышкой и кочаном в руках. Чихнула я некстати, и бракованное волшебное зелье сыграло злую шутку: древний Источник
0
Надуй щеки! Том 12
Надуй щеки! Том 12
[Самиздат / Попаданцы / Драма]
Вы же всё ещё требуете дораму, что ж... Поэтому мы берем что-нибудь потоньше, но чтобы тянулось. Такое, чтобы внатяг. Запихиваем туда главного героя. Обязательно необычного! От военных будет
0
Новый мир: начало
Новый мир: начало
[Классическое фэнтези / Постапокалипсис]
— Жива земля, Дарьюшка, — шептало прошлое в её памяти. — Велика и терпелива она, сносит людей и их зло, покуда те вовсе не обезумеют. Но настанет миг — земля изнеможет. Дыхнёт она на города яростью,
0
Развод в 50. Начать с нуля
Развод в 50. Начать с нуля
[Психология / Секс и семейная психология / Проза / Современная проза]
Двадцать восемь лет брака. Холодец на годовщину, синее платье, свечи на столе. А он пришёл без цветов и даже не снял куртку: — Надя, я ухожу. Её зовут Кристина, ей двадцать шесть. И квартиру
0
Соперничество сердец
Соперничество сердец
[Современные любовные романы / Проза / Поэзия / Роман]
Двое соперничающих писателей. Один престижный издательский контракт. И пари на сердца и желания. Говорят, с фейри нельзя заключать сделки. Еще говорят, что не стоит пьянеть от их вина. Но
0
Вдова под залог. Сыщик, вы женились не на мне
Вдова под залог. Сыщик, вы женились не на мне
[Детективы / Проза / Современная проза]
Вторая книга цикла «Вдова под залог». Петербург, 1894 год. Я вернулась из будущего в собственное тело и проснулась с обручальным кольцом на пальце. Рядом сидит сыщик Корф. Говорят, в прошлом
0
Семейные обязанности
Семейные обязанности
[Историческое фэнтези]
Сесиль #2 Приличная девица из общества должна быть скромна, тиха, удобна и богата. У меня есть только одно качество из этого списка – моё наследство, и на него точат зубы все холостяки славного
0
Любовь на год
Любовь на год
[Психология / Секс и семейная психология / Современные любовные романы / Современная проза]
НЕЗАКОННОЕ ПОТРЕБЛЕНИЕ НАРКОТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ, ПСИХОТРОПНЫХ ВЕЩЕСТВ, ИХ АНАЛОГОВ ПРИЧИНЯЕТ ВРЕД ЗДОРОВЬЮ, ИХ НЕЗАКОННЫЙ ОБОРОТ ЗАПРЕЩЕН И ВЛЕЧЕТ УСТАНОВЛЕННУЮ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОМ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ Она
0
Чёрный ворон и Алая роза
Чёрный ворон и Алая роза
[Проза / Современная проза / Роман]
Марго семнадцать. У неё красные волосы, вечная война с отцом и сон, который снится с детства: мальчик в венке из одуванчиков уходит к машине и не оборачивается. В марте в класс приходит новенький —
0
Леди не разваливаются
Леди не разваливаются
[Юмористическое фэнтези]
Леди Катарина Тэрн легла спать за неделю до свадьбы, а проснулась в гробу. В сосновом, что для леди само по себе оскорбление. Рядом сидел Умбер, дворецкий, с лицом, по которому было ясно, что он
0
Леди не умирают
Леди не умирают
[Юмористическое фэнтези]
Леди Катарина Тэрн дошла до Керра. Вместо свадьбы её ждёт чудо: молитвами святого отца Клеменса с осени здесь никто не умирает. Купцу всаживают нож под рёбра, а он ругается, что испортили новую шубу.
0
Однажды в эйфории
Однажды в эйфории
[Проза / Современная проза]
Гуляй, шальная Анька, иначе в этом болоте можно окончательно стухнуть! — решаю я и прогибаюсь в спине. Позади раздается странный сдавленный звук — будто кто-то резко подавился воздухом.
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
13
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Спасти СССР
Спасти СССР
[Боевая фантастика / Боевик / Попаданцы]
Одно сознание – два времени. Спасти страну, которой еще нет? Нет. Спасти ту, что уже обречена. Попаданец из кровавого настоящего в холодное прошлое. За плечами – знание 40 лет истории: от падения
2
Век мой, зверь мой. Воспоминания
Век мой, зверь мой. Воспоминания
[Биографии и Мемуары]
В воспоминаниях, балансирующих на грани между мемуаристикой и художественной литературой, прозаик, поэтесса и переводчица Ирина Ефимовна Кунина (1900–2003) подводит итоги своей неординарной жизни.
0
Русская Америка. Голливуд. Том 2
Русская Америка. Голливуд. Том 2
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Борьба за лидерство в звуковом кино продолжается! Иван Бережной попадает в водоворот подпольных интриг Лос-Анджелеса. На кону жизнь, влияние и огромные деньги. Мэр, мафия, изобретатели, медиамагнаты,
1
Предел Адаптации
Предел Адаптации
[Научная фантастика / Боевая фантастика / Самиздат]
Мир на пороге большой войны: кибератаки, диверсии, точечные удары по военным объектам. В маленьком провинциальном городке живёт восемнадцатилетний Артём Лазарев — обычный парень из села, который
2
Навязанная жена
Навязанная жена
[Современные любовные романы]
Сегодня я должна увидеть своего будущего мужа. Он в два раза старше меня и... Я стану его вещью. Только вместо него на приеме, куда привел меня отец, чтобы продемонстрировать новому хозяину, я
3
Измена в 45. Моя новая жизнь
Измена в 45. Моя новая жизнь
[Короткие любовные романы / Самиздат]
— Дим? — осторожно привлекаю его внимание. — Что? — он резко оборачивается. Смотрит на меня таким взглядом, словно я какое-то мерзкое насекомое, заползшее в его дом. — Чего тебе от меня нужно? Что
1
Арабская романтическая проза XIX—XX веков
Арабская романтическая проза XIX—XX веков
[Старинная литература: прочее / Классическая проза]
В сборник входят прозаические произведения разных жанров, созданные в конце XIX — начале XX века представителями романтического направления различных арабских стран.
0
Пять королевств Ирландии
Пять королевств Ирландии
[Классическая проза / Классическое фэнтези]
Книги Джеймса Стефенса — классика англоязычной фэнтэзи. Их автор вместе с Толкиеном и Льюисом стоял у истоков жанра фэнтэзи в первой половине нашего столетия. „Пять королевств Ирландии” — это
0
Тридевятое. Книга вторая
Тридевятое. Книга вторая
[Самиздат / Классическое фэнтези]
Тяжела доля Ивана, не успел царём стать, как ворох бед на голову свалился: и Тридевятое от бед насущных убереги, и подруге-русалке стать человеком помоги, и с загадочными исчезновениями селянок
0
Щелкунчик и Мышиный король
Щелкунчик и Мышиный король
[Классическая проза / Старинная литература: прочее]
«Щелкунчик и Мышиный король» – одна из самых известных и любимых рождественских сказок мира. В ночь на Рождество девочка Мари получает необычный подарок – деревянного Щелкунчика. После этого
0
Крым навеки с Россией. Историко-правовое обоснование воссоединения республики Крым и города Севастополь с Российской Федерацией
Крым навеки с Россией. Историко-правовое обоснование воссоединения республики Крым и города Севастополь с Российской Федерацией
[Документалистика / История]
16 марта 2014 года в Крыму состоялся референдум, он прошёл в полном соответствии с демократическими процедурами и международно-правовыми нормами. В голосовании приняло участие более 82 процентов
0
Господин следователь 8
Господин следователь 8
[Попаданцы / Исторический детектив / Альтернативная история / Самиздат]
Что главное - личная жизнь или служба? И Аньку бы выучить. А еще новый персонаж появился. Он, хоть и рогатый, но все равно, уже не чужой.
3