Маргеріт! Місіс Чалмерс!
Маргеріт заходить до покою разом з Томмі та Ліндою.
Маргеріт у вечоровім строї, на плечах — бальова накидка.
Маргеріт (вітаючись із Ноксом). Даруйте мені, але я конче мусила побачити вас. Я не могла додзвонитися телефоном. Я телефонувала кілька разів, і ніяк не могла натрапити на ваш номер.
Нокс (отямившись). Справді? Я такий радий. (Побачивши Томмі). Здоров, Томмі.
Нокс простягає хлопцеві руку, і той повагом стискає її. Лінда залишається побіля дверей. Обличчя їй стурбоване.
Томмі. Як ся маєте?
Маргеріт. Не було іншої ради, а мені ж так треба вас попередити. Я взяла з собою Томмі й Лінду, щоб пильнували мене. (Вона допитливо роздивляється навколо, звертаючи особливу увагу на бюрка з паперами та стоси урядових звітів на письмовому столі). Ваша лабораторія.
Нокс. Коли б же то з мене був такий самий чудодійник у соціальних науках, як чудодійник Едісон у науках технічних!
Маргеріт. Але ж ви саме такий і є. Ваша праця важить багато більше, ніж ви гадаєте. О, я знаю вас краще, ніж ви знаєте себе самі.
Томмі. Ви читаєте всі оці книжки?
Нокс. Так, і я ще ходжу до школи й учуся. А на кого ти вчитимешся, коли підростеш? (Томмі замислюється, але не відповідає). На президента Сполучених Штатів?
Томмі (хитаючи головою). Тато каже, що президенти не бозна-чого варті.
Нокс. Навіть і Лінкольн?
Томмі бере сумнів.
Маргеріт. Хіба ж ти не пам’ятаєш, яка надзвичайно гарна людина був Лінкольн? Пригадуєш, — я ж тобі розповідала?
Томмі (хитаючи повільно головою). Але я не хочу, щоб мене вбили. Знаєте, що?
Нокс. Що?
Томмі. Я хочу стати сенатором, як батько. Всі вони під його дудку танцюють.
Маргеріт зніяковіла, а Ноксові очі сміються.
Нокс. Хто це вони?
Томмі (розгублено). Не знаю. (Довірливо). Але всі вони таки танцюють.
Маргеріт подає знак Лінді, щоб та відвела Томмі набік.
Лінда (хоче перевести Томмі на лівий бік кону). Ходімо, Томмі. Подивимось у вікно.
Томмі. Я волів би побалакати з містером Ноксом.
Маргеріт. Послухайся Лінди, Томмі. Мамі самій треба побалакати з містером Ноксом.
Томмі скоряється і разом з Ліндою підходить до вікна.
Маргеріт. Може, ви запропонували б мені сісти.
Нокс. О! Даруйте… (Він присував до неї найзручніше крісло, а сам сідає за письмовим столом).
Маргеріт. Я маю лише кілька хвилин. Том у батька, і я мушу заїхати по нього, щоб потім податися з ним разом на той обід, але спершу треба ще відвезти Томмі додому.