Маргеріт(хапливо). Бачите. Ось чому я так стривожилася, чому по вас послала. Навіть Том не заперечує, що тим, хто не йтиме з ними, вони скрутять в’язи. Ваша промова небезпечна для них. Ви знаєте, як твердо врядують вони в Конгресі, як легко їм стулити рота такій людині, як ви. А проте воші,— і з доброї волі,— дають вам нагоду виголосити промову. Чому?.. Чому?
Нокс (посміхаючись). Я знаю, що вони планують. Вони чули мої звинувачення. Вони гадають, що я виголошу підбурну промову, і тішать себе думкою, що їм пощастить злапати мене — мовляв, жадних доказів я не маю. Вони ладні на будь-що, аби мені дозолити. Вони прагнуть взяти мене на сміх. Телеграфні агентства, вашінгтонські кореспонденти — всі напоготові, аби в усіх газетах по цілій країні виставити мене на поглум. Але я цілком готовий, я маю…
Маргеріт. Докази?
Нокс. Так.
Маргеріт. Зараз?
Нокс. їх привезуть мені сьогодні ввечері — документи, фотокопії документів, довідки…
Маргеріт. Не кажіть мені нічого. Тільки будьте обережні! Будьте обережні!
Місіс Давсет (вдаючись до Маргеріт). Допоможіть мені, місіс Чалмерс… (Показуючи на Сакарі). Містер Сакарі сміється з мене.
Маргеріт. Не може бути.
Місіс Давсет. Але ж сміється!.. Він був такий нечемний…
Чалмерс(під’юджуючи в жарт місіс Давсет). Нечемний!.. О, Сакарі!
Сакарі. Шановна леді з ласки своєї шуткують…
Місіс Давсет. Він був такий нечемний, що попрохав мене пояснити, чому в нас такі високі ціни. Містер Давсет пояснює це тим, що люди в нас занадто заможні.
Сакарі. Яка надзвичайна країна! Люди тут бідні, бо мають забагато грошей.
Чалмерс. Чи ж не від того підскочили ціни, що в обігу надміру золота?
Місіс Давсет. Містер Сакарі висловив таку думку сам, а коли я погодилася з ним, він же почав проти неї сперечатися. Він поводиться зі мною страх як негречно.
Ратленд (відкахикнувшись, каже так солодко, немов мастить єлеєм). Все лихо з пиятики. Спиртові трунки, алкоголь — ось що підриває нашу промисловість, наші заклади, нашу віру в бога — все чисто. Рік у рік робітники заживають усе більше й більше алкоголю. Звісно, працездатність через те знижується, а вартість продукції йде вгору, отже, й ціни йдуть угору.
Давсет. Почасти, тільки почасти. Щоб сказати точніше, додамо ще одне: ціни підскочили й тим, що робітничий клас живе не досить ощадно. Коли б наші робітники збивали гроші, як те роблять французькі селяни, ми могли б продавати більше на світовому ринкові й жилося б нам багато краще.
Сакарі (вклоняючись). Наскільки я міг зрозуміти, виходить так: що ощадливіший ваш народ, то більше ви зіб’єте грошей, а що більше зіб’єте грошей, то більше можете продати, а що більше ви продаєте, то краще вам живеться?
Давсет. Точнісінько так. Точнісінько.
Сакарі. А що менше ви продаєте, то гірше вам живеться?
Давсет. Саме так.
Сакарі. Отже, якщо народ житиме якнайощадніше і купуватиме все менше, настануть злидні?
Давсет (збитий з пантелику). Е-е… очевидячки…
Сакарі. Виходить, народові живеться кепсько через те, що він ощадливий, а не через те, що він не ощадливий?
Давсет замітався цілком, а місіс Давсет підносить розпачливо руки.
Місіс Давсет (обертаючись до Нокса). А може, ви, містере Ноксе, поясните нам причину такої незрозумілої дорожнечі?..
Старкветер згортає похапцем свого записника, закладає пальця між сторінками і наслухає. Нокс посміхається, але нічого не каже.
Долорес Ортега. Будьте ласкаві, поясніть, містере Ноксе. Я страх як хочу довідатися, чому життя так подорожчало тепер. Ось, приміром, сьогодні вранці я почула, що ціни на м’ясо знову підскочили.
Нокс вагається й дивиться запитливо на Маргеріт.