Ратленд. Отой добродій! Він зневажає й тяжко кривдить церкву — моє покликання. Він…
Конні (перебиваючи). Він каже, що священики обкрадають бога. Пригадую, одного разу він заявив, що був тільки один справжній християнин, та й той загинув на хресті.
Маргеріт. То він цитував Ніцше.
Старкветер (до Ратленда, вдоволено посміхаючись). Дався ж він вам узнаки!
Ратленд (стримуючи лють). Ніцше — богохульник, сер. І кожен, хто читає або цитує Ніцше, — так само богохульник. Лихий то знак для майбутнього Америки, якщо на таку згубливу літературу повелася мода.
Маргеріт (перебивав йому, сміючися). Полишаю оборону їх у ваших руках, шановний панотче. Не забудьте — оборону мрійників та їхніх мрій.
Маргеріт виходить.
Ратленд (хитаючи головою). Не можу я збагнути, що коїться з нинішнім поколінням. Ось ваша дочка, наприклад. Десять років тому вона була мені за ревну й щиру помічницю в усіх наших дрібних доброчинствах.
Старкветер. А тепер вона занедбала доброчинство?
Конні. Її обходять тепер тільки робітничі селища та дитячі садки.
Ратленд (зловісно). Отож такі письменники, як Ніцше, та особи, що його читають, як Нокс, — саме й завинили в усьому.
Входять сенатор Давсет та місіс Давсет. Конні йде їм назустріч; вони вітаються. Ратленд уже знайомий із місіс Давсет, і Конні знайомить його з сенатором Давсетом.
Тим часом Старкветер, не вітаючись із прибульцями, своїм звичаєм переходить праворуч на передню частину кону, сідає в крісло, добуває з внутрішньої кишені піджака тоненького записника і поринає в читання.
Давсет та Ратленд проходять удвох ліворуч і сідають там у глибині; Конні та місіс Давсет улаштовуються за чайним столиком ліворуч. Конні дзвонить по служника.
Місіс Давсет (значливо поглядав на Старкветера й каже, стишивши голос). Це ваш батько, чи не правда? Я так хотіла познайомитися з ним.
Конні (стиха). Він, знаєте, чудний… Він може ні на кого не звертати уваги, підвестися й піти собі, не сказавши навіть «до побачення».
Місіс Давсет (порозуміло). Аякже, розумію, — людина, що вершить такі великі діла… Голова йому повна широких задумів!.. Ваш батько — надзвичайна людина! Чоловік мій каже, що нині він з усіх найвидатніший — могутніший за десяток президентів, англійського короля, німецького кайзера, за всіх гуртом.
Служник вносить чайника. Конні розливає чай. Падають відповідні фрази: «Дві грудочки?» — «Одну, будь ласка». — «Цитрину?» — тощо.
Ратленд та Давсет підходять до столика по чай і тут залишаються. Конні, допитливо глянувши на батька й завагавшись на мить, наливає йому філіжанку чаю і кладе на тарілочку печиво, а тоді передав все це Давсетові, що бере в неї з рук чай із певним острахом.
Конні. Будьте такі ласкаві, передайте це татові, сенаторе.
ПРИМІТКА: До кінця цієї дії Старкветер тримається осібно, немов король, що сидить на троні. Гостей він приймає нарівні з господинею — Маргеріт. Він посилає по тих, хто йому потрібний. Люди приходять і виходять, як він того бажає. Все це справляє враження, — може, воно й несвідомо в нього, — що він усюди перший. Усі визнають його перевагу, і небезпідставно. Тільки Маргеріт аж ніяк його не боїться; а проте й вона дозволяє йому поводитися в її вітальні так, як йому заманеться.
Давсет несе філіжанку з чаєм і тарілочку з печивом через увесь кін до Старкветера. Старкветер спершу не помічає його.
Конні (стежачи за ними). Чай, тату… чи не вип’єш ти філіжанки чаю?
Протягом наступної сцени між Старкветером і Давсетом останній безпорадно тримає в руках чай і печиво, почуваючи себе дуже незручно. У той же час Ратленда частують чаєм за столом; він розмовляє з двома Дамами.
Старкветер (глянув спершу на Конні, потому зазирнув до філіжанки з чаєм. Буркає щось, відмовляючись, а тоді зводить очі на чоловіка, що стоїть перед ним. Негайно згортає швидко записника, заклавши пальцем ту сторінку, де він читав). О, це ви.
Давсет (почуває себе дуже ніяково, але всіма силами намагається того не показати). Яка приємна несподіванка, містере Старкветере, здибати вас тут! Надзвичайно приємна! Я й гадки не мав, що ви полюбляєте такі легкі розваги.
Старкветер (гострим і владним тоном). Чому ви не прийшли сьогодні вранці, коли вас викликано?
Давсет. Я занедужав… лежав у ліжку.
Старкветер. Це не виправдання, сер. Коли по вас посилають, ви повинні з’являтись. Зрозуміло? Проект закону повернено назад. Чому його повернено? Ви обіцяли Доблменові з’ясувати.
Давсет. Сталася помилка. Таке буває…