Чалмерс. Тож то я завважив, що тон журналу ледь-ледь змінився в останніх двох числах.
Габард(киваючи). Ми, проте, не кидаємо викривати болячки. Ми видрукували чудову серію статей про те, що для жебраків похилого віку конче треба поліпшити догляд та санітарні умови. Крім того, ми збираємося викрити «варварську Венесуелу» й навіч показати кепське врядування в тій темній країні.
Чалмерс (киває схвально й каже перегодом). А тепер щодо Нокса… Саме задля цього я й запросив вас. Завтра він має виголосити промову. І нарешті потрапить нам до рук.
Габард. Я знаю про це. Все буде гаразд. Хлопці дістали вказівки, хоч їм і невідомо, про що йдеться; завтра о цій порі їхні депеші аж загудуть по телеграфних дротах.
Чалмерс(твердо й гостро). Цього добродія Нокса треба виставити на поглум, утопити в поглумі, знищити поглумом.
Габард. Зробимо собі сміх із нього. Покладіться в цьому на великий американський народ. Ото вже дрібні часописи, отам на Заході, попокрутяться! Вони там молилися на Нокса, як на бога. Нехай же тепер порегочуться з нього.
Чалмерс. А що збираєтеся робити ви?
Габард. За це не турбуйтесь. Я вже написав статтю для «Картрайтового часопису». Друкарня напоготові. Я передам її телеграфом по теплому сліду завтра ввечері. Слухайте-но…
Чалмерс (перемовчавши). А що там…
Габард. Тільки чи не завеликий ризик — щоб він виголошував промову?
Чалмерс. Це єдиний для нас вихід. Він ніколи не давав нам і найменшої нагоди. Наші хлопці ходили за ним слідком і вночі й удень. Приватне життя його бездоганне так само, як і громадське. Але тепер нам таки пощастило! Боги віддають його в наші руки. Ота промова більше пошкодить його впливові…
Габард (перебиваючи)…ніж найміцніший коктейль.
Обоє сміються.
Та тільки не забудьте, що цей Нокс неабиякий спритняк! Він хоч кому завдасть перцю з маком. Ви певні, що йому таки й справді нічим буде підсилити свою промову?
Чалмерс. За це не турбуйтесь.
Габард. Але ж усякими правдами й неправдами факти можна таки роздобути.
Чалмерс (рішуче). Нокс не має жадних фактів, а самі лиш здогади, та ще необгрунтовані твердження жовтої преси.
Входить служник, оглядає чайний столик і заходжується на ньому порядкувати.
(Стишуючи голос). Він сам себе пошиє в дурні. Його обвинувачення стануть йому бумерангом. Його промова звучатиме, як дешева сенсація в недільному додаткові, а не як довідний факт. (Глянувши на служника). Краще-но ходім звідси. Зараз тут зберуться чаювати…
Служник виходить.
Ходімо до бібліотеки та вкиньмо в рот по чарчині. (Підводяться).
Габард (стиха й зловтішно). І ось завтра Алі-Баба нарешті поплатиться.
Чалмерс. Алі-Баба?
Габард. Саме так ваша дружина величав його — отого Нокса.
Чалмерс. О, певне… а я за те й забув. Він може тепер і вішатись — нам слід лиш мотузкою його забезпечити.
Габард (притишуючи голос, довірливо). До речі, маленька дружня осторога, сенаторе. Не так попускайте собі в Нью-Йорку. Є така собі пані — не будемо її називати, — і точаться плітки в нью-йоркських редакціях. Звісно, всім цим балачкам ми не даємо ходу. А все ж — тримайтеся берега!.. Якщо Герст це вишпигує, він так роздзвонить по всіх своїх газетах, що й біди не обженетеся.
Чалмерс, слухаючи, обурується щораз дужче і вже хоче відповісти; але з-за кону долинають голоси і він стримується.
Входить схвильована місіс Старкветер, — вона майже непритомна; за нею йде Конні Старкветер — свіжа, промениста й весела.
Місіс Старкветер (вигукує з полегкістю). Ох… Томе!
Чалмерс співчутливо бере її за руку й заспокоює.