– Не зовсім, – в пам’яті промайнула картина трупарні, яка містилася в підвалі, і відразу ж злилася з тим, що хвилину тому він бачив у гінекології. – Крістін, скажіть мені, як хвора, що ви думаєте про університетську клініку?
– Важко відповісти, – сказала Крістін. – Я так ненавиджу візити до гінеколога, що, боюся, не зможу бути об’єктивною.
– Ну, а якщо порівняти з попередніми відвідинами?
– Ну, страшно від того, що перестаєш відчувати себе людиною. Принаймні так було вчора, коли мене оглядав лікар. Але сьогодні приймала сестра, й було краще. Але, крім того, сьогодні мені не довелося чекати, як учора. І сьогодні тільки перевірили зір і взяли ще раз кров. І, слава богу, більше ніякого огляду.
Вони підійшли до ліфтів, і Філіпс натиснув кнопку.
– Міс Блекмен ще й знайшла час пояснити мені, що з моїм пап-мазком. Очевидно, він не поганий. Сказала, другого типу, він часто зустрічається й приходить до норми без лікування. Пояснила, що, можливо, це внаслідок ерозії шийки матки. Рекомендувала спринцюватися й уникати сексу.
Відвертість Крістін на мить збентежила Мартіна. Як і більшість лікарів, він не усвідомлював, що його фах медика додавав людям сміливості і вони відкривали всі свої таємниці.
Прийшовши до рентгенологічного відділення, Філіпс розшукав Кеннета Робінса й передав Крістін йому в руки, попросивши зробити один-єдиний потрібний йому бічний знімок черепа. Оскільки вже перейшло на п’яту, в відділенні був відносний спокій і один з кабінетів виявився вільний. Робінс зробив знімок і сховався в темній кімнаті, встановлюючи г плівку в проявлювальний автомат. Крістін чекала, а Мартін спинився біля щілини, з якої мав з’явитися, знімок.
– Ти схожий на кота біля мишачої нірки, – сказала Деніс. Вона підійшла до Філіпса ззаду й захопила його зненацька.
– Я і почуваюся саме так. У гінекології я натрапив на хвору з симптомами; схожими на симптоми Маріно й інших, і, затамувавши подих, жду, щоб дізнатися, чи така ж у неї радіологічна картина. Як пройшла ангіограма?
– Дякую, дуже вдало. Спасибі, що даєш мені працювати самостійно.
– При чому тут я. Ти заробила це право.
Цієї миті з’явився краєчок знімка Крістін, потім ролики повільно виштовхали його і він упав до спеціальної ринвочки. Мартін схопив плівку і поставив у негатоскоп. Його палець рухався назад, і вперед в районі приблизно над вухом Крістін.
– Чорт, – проговорив Філіпс. – Чисто.
– Облиш! – запротестувала Деніс. – Не кажи мені, начебто ти справді хочеш, щоб у хворої виявилася патологія.
– Маєш рацію, – сказав Філіпс. – Нікому цього не бажаю. Мені просто потрібний випадок, який я міг би нормально зняти на плівку.
Робінс вийшов з темної кімнати.
– Ще треба знімати, докторе Філіпс?
Мартін закрутив головою, взяв плівку і пройшов до кімнати, де чекала Крістін.
– Добрі новини, – проголосив Мартін, розмахуючи знімком. – Рентген нормальний. – Після цього сказав Крістін, що, можливо, доведеться повторити знімок за тиждень, якщо симптоми не зникнуть. Він занотував її номер телефону і дав їй свій прямий на випадок, якщо в неї виникнуть питання.
Крістін подякувала й спробувала підвестися. Вона мусила відразу ж ухопитися за рентгенівський стіл, бо на неї навалилася хвиля запаморочення. Кімната, здавалося, стала обертатися за годинниковою стрілкою.
– Все гаразд? – спитав Мартін, не випускаючи її руки.
– Сподіваюся, – сказала Крістін, моргаючи. – Знову таке ж запаморочення. Але вже минулося. – Однак вона промовчала, що знову відчула знайомий огидний запах. Надто незвичайний був цей симптом, щоб про нього повідомляти. – Все буде гаразд. Гадаю, мені краще піти додому.
Філіпс запропонував викликати таксі, але дівчина наполягала на тому, що все вже минулося. Коли двері ліфта зачинялися, вона помахала рукою і навіть вимучила з себе посмішку.
– Добре придумав, як дізнатися телефонний номер молодої гарної жінки, – сказала Деніс, повертаючись до Філіпсового кабінету.
Побачивши, що Гелен вже пішла, Мартін відчув полегкість. Деніс пробігла поглядом кімнату і відкрила рота, не вірячи власним очам.
– Що за чортівня?
– Ні слова, – попрохав Філіпс, торуючи шлях через завали слайдів до власного столу. – Життя моє розвалюється, і жодні різкі слова не допоможуть. – Він узяв залишену Гелен записку. Як він і чекав, б ній повідомлялося, що дзвонили Голдблатт і; Дрейк. Поруч було написано: «Важливо!» Мартін хвилину уважно дивився на прізвища, а далі розтулив пальці, й два аркушики, роблячи плавні спіральні рухи, впали до великого кошика для паперів, що рекламував якусь фірму.
Потім він увімкнув комп’ютер і встановив знімок черепа Крістін.
– Ну! Як справи? – промовив Майклз, з’являючись у дверях. З безладдя в кімнаті він зрозумів, що мало що змінилося з часу його ранкового візиту.