ЙОАННА (До СОЛДАТА). А ти єдиний, хто лишився вірним мені. Які слова втіхи маєш для своєї святої Йоанни?
СОЛДАТ. Та чого вони варті, всі ці королі, капітани, єпископи і адвокати? Вони кидають тебе стікати кров’ю в ямі, доки не помреш, а потім зустрічаєш їх там, у пеклі, де вони возвеличують себе, скільки можуть. Я ж хочу сказати, що ти маєш таке ж право на свої переконання, як і вони на свої, якщо не більше. (Налаштовується на довгу промову). Розумієш, так виходить… (Здалеку чути тихий дзвін, що означає рівно дванадцяту годину). Перепрошую, я не можу спізнюватись… (Він виходить на пальчиках).
ЙОАННА. О Господи, що сотворив цю прекрасну землю, коли ж і твоїм святим буде місце на ній? Коли, Господи, коли?