Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— За потребою.

— Мій помічник щойно зварив каву. Хочете чашечку?

— Дякую.

— Дякую, так, чи дякую, ні?

— Дякую, ні.

— Шкода. Ви не спробуєте найкращу каву в Берліні. Кажуть, вона будить навіть мертвих. Шкода, що вони більше не можуть її пити.

Ланге боязкою посмішкою відповів на давній жарт судмед­експерта. Шварц, який зберігав незворушний вираз обличчя, підштовхнув помічника інспектора до столу для розтину і вказав на накрите тіло.

— У будь-якому разі приємно бачити вас тут, я хочу вам щось показати, як би це сказати... одну трохи дивну річ. Я не можу просто написати про це у звіті, не обговоривши спершу з вами.

— Хіба падіння не було смертельним, навіщо тоді ви викликали мене?

— Ні, ні, в цьому немає жодних сумнівів, — Шварц похитав головою. — Від удару він отримав такі важкі травми, що внутрішня кровотеча залила всю його грудну клітку. Бідолашний хлопець майже захлинувся власною кров’ю. Точніше: втопився у ній.

Ланге нервово ковтнув.

— Скільки йому було років?

— Він був дуже молодий. Мені здається, йому було десь від чотирнадцяти до сімнадцяти років. Але я не це хотів обговорювати з вами, — Шварц схопився за куточок простирадла, і Ланге боявся найгіршого. Але судмедексперт оголив лише праву руку покійного. — Ось що мені цікаво, — сказав він, показуючи на свою руку.

Ланге подивився. Жоден палець на тій руці вже не мав нормальної форми, кінцівки утворювали химерні, неприродні кути, були частково набряклі й переливалися всіма кольорами веселки.

— Зламані вказівний, середній та безіменний пальці, — сказав доктор Шварц, — усюди гематоми та синці.

— А чого ви чекали? Адже хлопчик впав з четвертого поверху на тротуар.

— Він отримав ці травми не від падіння. Ліва рука не така вже й погана, але й там подібні травми.

— Якщо це не було спричинено падінням, — запитав Ланге, — тоді чим?

— Ось у чому полягає питання, — сказав Шварц. — І я боюся, що відповісти на нього не так просто. Іншими словами, якщо ви погодитеся на найбільш очевидну відповідь, у вас можуть бути великі проблеми.

— Боюся, докторе, я знову вас неправильно розумію.

— Якщо я повинен висловлюватися зрозуміліше: на мою думку, а я вже давно в цій професії, ці травми не дають змоги зробити іншого висновку, окрім того, що людина отримала їх до свого фатального падіння. Незадовго до нього. Відтоді, як учора вдень я виявив ці травми, я намагався уявити, що могло статися, і...

— На щастя, це не ваша робота робити висновки, — сказав Ланге, одразу зрозумівши, що скоїв помилку. Очевидно, у доктора Шварца не було почуття гумору в цій сфері. Продовжуючи говорити, судмедексперт виглядав трохи пригніченим.

— Сприймайте моє формулювання як витончену спробу позбавити вас медичних термінів, які ви не розумієте, — сказав він, дивлячись на Ланге так, як професор дивиться на найменш гідного із своїх учнів. — У будь-якому разі якщо цей хлопець не вдарив себе молотком перед смертю, і, чесно кажучи, я так не думаю...

— ...то, мабуть, хтось інший зламав йому руки, — закінчив речення Ланге. Раптом він цілком прокинувся і повністю зосередився, забувши про страх перед жахливими жартами чи неприємними речами.

— Як ви і сказали, це не моя робота робити висновки, — сказав Шварц. — Але я подумав, що пальці хлопця були сильно покалічені. Можливо, це був удар твердим тупим предметом. А потім бідолаха, мабуть, втратив опору. Ніхто ні за що не протримається з такими переломами, навіть під страхом смерті. Це фізично неможливо. — Шварц замовк, і Ланге почав розуміти, чому судмедексперт не хотів подавати йому це у письмовому вигляді.

— Тож це означає, що ми тут маємо справу зовсім не з випадковою смертю...

— ...а з убивством. Правильно, — Шварц прокашлявся. — У будь-якому разі я б так це назвав, коли хтось скидає іншого силою та цілеспрямовано.

— І, судячи з усього, цей хтось є поліцейським...

Шварц був незворушний.

— Тепер це ваш висновок, а не мій.