Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— ...та в співучасті у вбивствах Ебергарда Каллвайта, Г’юго Ленца, Рудольфа Гьоллера та Герхарда Кубіцькі.

— Я не маю ніякого відношення до смерті Кубіцькі. Це була дурна ідея Кушке. Так само, як він зіштовхнув того бідного хлопчика в «КаДеВе» без жодної на те причини.

— Кушке сам був у СА. Тоді навіщо він зарізав Кубіцькі, який також був членом СА?

— Я теж запитав його про це. Нібито для того, щоб підставити Ґольдштайна, але насправді, ймовірно, у нього були інші причини. Для Кушке всі чоловіки із СА, які не йшли за його героєм Штеннесом, були просто купкою геїв. Принаймні так він намагався мені це пояснити, — Торнов подивився на Рата. — Той факт, що він був у СА, мав бути для мене попередженням. Взяти цього хлопця в «Білу руку» було найбільшою помилкою в моєму житті.

— Але він був достатньо корисний своєю грубою силою, чи не так? Для вбивства Г’юго Ленца, наприклад. Хіба б ти зміг зв’язатися з Рудим Г’юго без допомоги Кушке? Тож це він робив всю чорну роботу, чи не так? Він також застрелив Руді Гьоллера?

Торнов знизав плечима.

— Кого зараз це хвилює? Я просто подумав, що ми з Кушке станемо хорошою командою.

— Але цього не сталося.

— Поки він просто робив те, що йому казали, все працювало. Але коли він почав думати самостійно, почалися катастрофи. Крім того, цей хлопець був садистом. Я мав це передбачити, це була моя провина.

— А я думав, що садизм — це начебто основна вимога для вашого загону. Ви вбиваєте людей. Просто так.

— Ми позбуваємося злочинців, це зовсім інше! І не має нічого спільного із садизмом!

— Ви не вбили Ґольдштайна. Чому?

— Можливо, ми хотіли трохи сколихнути громадськість. Показати їм, наскільки це небезпечно, коли чоловік, який є відомим гангстером, може без жодного нагляду пересуватися Берліном. І що закони, які дозволяють подібне, потрібно змінити.

— Він не був без нагляду. Лише завдяки вашій безцінній допомозі він утік від нашого спостереження.

— Ми весь час тримали його у полі зору. «Біла рука» не така дурна, як інспектор Рат.

— За винятком Кушке. Він мав лише стежити за Ґольдштайном, але не вбивати при цьому людину із СА, чи не так?

— Він був незадоволений тим, що гангстер поводився, як бойскаут. Тож він трохи допоміг. Щоб уявлення жителів Берліна про цього єврейського гангстера було правильним.

— Цей єврейський гангстер буде повністю реабілітований за кілька днів, що стосується звинувачень у вбивствах в Берліні. Також у пресі.

Торнов подивився Рату в очі, наче міг у них щось прочитати.

— Він у цьому замішаний, чи не так? — На Торнова наче зійшло раптове осяяння. — Ґольдштайн причетний до цієї змови проти «Білої руки»!

— Змова — неправильний термін. Кримінальне провадження краще сюди підходить. І тут він справді відіграє важливу роль. Тому що він не скоював усіх тих вбивств, які ви, хлопці, намагалися на нього повісити.

Рат подумав про Сімона Тайтельбаума, свідка захисту у справі Ґольдштайна. Старий єврей мав вагомі причини зберігати своє ім’я та адресу в таємниці: боявся депортації. Тайтельбаум перебував у Німеччині нелегально. Лише після того як Геннат влаштував усе так, щоб Сімон Тайтельбаум отримав німецьке громадянство, він погодився повторити у суді ті свідчення, які він анонімно дав Рату.

— В тому, що ти працюєш із гангстерами, немає нічого нового, — сказав Торнов. — Але в цьому замішаний ще й Геннат! Це ж Будду я щойно бачив унизу, чи не так? — Торнов указав пивною пляшкою на Лойтенерштрасе.

Рат похитав головою.

— Я досі не можу повірити, що ти можеш так просто зарізати людину.

— Це було непросто, у тебе склалося неправильне враження. Але цього не можна було уникнути, — він подивився на Рата. — Повір, я не завжди був таким холоднокровним. Навчився цього з часом. З’являється маленька крижана броня навколо серця, яка допомагає, знаєш, така броня, як після крижаного дощу, — він замовк і подивився вдалечінь, на західний обрій, де ще можна було побачити останні промені денного світла, перш ніж небом повністю заволодіє ніч. — День крижаного дощу, — продовжив він, — це був день, коли ми знайшли Луїзу на тих луках. Там у траві лежала лише її фізична оболонка, а та людина, якою вона була вранці того ж дня, назавжди зникла. Того дня моє серце завмерло.

— І ти вважаєш, що це дає тобі право чинити так само, як ті люди, які погубили твою сестру?

— Я не такий, як ті виродки! — Торнов глянув на нього так сердито, що Рат здригнувся. — І ніколи не буду таким!

— Ти став таким же жорстким, як і вони, — сказав Рат. — Невже ти цього хотів?

— Справа не в тому, чого я хотів, — Торнов зробив останній ковток пива. — Ми не обираємо, чи йти нам жорстким шляхом, чи ні.