Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Коли під’їхали поліцейські машини, вже сутеніло. Газгольдер утворив величезний силует на тлі вечірнього неба, яке світилося на заході сонця. Після обіду йшов дощ, тому тротуар був ще блискучим, темним і мокрим. У списку його арештів було багато людей та адрес у всіх куточках міста, але Рат все одно вирішив бути присутнім під час арешту у Шенеберзі. Як і Геннат. Бьом поїхав до Вестенду{114}, що ще більше полегшило Рату вибір на користь Шенеберга.

Водночас поліцейські загони були розгорнуті у сімнадцяти різних точках міста. Операція мала початися рівно о восьмій. Учасники угруповання не повинні були отримати можливість попередити один одного.

По всьому місту, за сімнадцятьма адресами, цієї години розвіється ілюзія, що поліцейські стоять над законом.

Рат рідко відчував повільний плин часу настільки болісно, як за останні кілька днів.

Навіть після звільнення Шарлі це одразу не змінилося. Він тримався на відстані від Себастьяна Торнова, наскільки міг, але, звичайно, вони стикалися один з одним на роботі. Тепер усі старанно працювали над тим, щоб ланцюжок доказів для судового процесу проти Ґольдштайна був якомога міцнішим.

Усі, крім Генната, Бьома та Грабовські.

Рат був єдиним, хто знав про це, всім іншим здавалося, що ці троє також розслідують справу Ґольдштайна. Ніхто й не підозрював, що насправді вони проводили допити в таємній кімнаті. І тим більше ніхто не знав про те, що Гельмут Грабовські сидів у кріслі бідолашного грішника, і двоє старих слідчих з відділу вбивств пускали його через віджим.

Будді та Бульдогу знадобилося три дні, щоб розколоти цей міцний горішок. Тоді Грабовські їх виказав. Сімнадцять імен. І достатньо іншої інформації, щоб виправдати сьогоднішні арешти.

Вони вже стояли біля підніжжя сходів: Геннат, Рат і командир загону зі своїми людьми. Вони взяли з собою дюжину поліцейських в уніформі. Чоловіки якомога тихіше піднімалися дерев’яними східцями, які раз у раз втомлено поскрипували, ніби протестуючи проти незвичної напруги.

Рат і старший інспектор Бьом приблизно в один і той самий час дізналися, що помічник інспектора Гельмут Грабовські, мабуть, є «кротом», який зливає інформацію із «замку». Бьом, який все ще був роздратований тим, що внутрішні подробиці полювання на Ґольдштайна опинилися у пресі в перший же день, поступово зміг звузити коло підозрюваних. Тільки семеро людей знали, як виглядає Авраам Ґольдштайн: Гереон Рат і троє його людей, віцепрезидент поліції доктор Бернгард Вайс, начальник патрульної поліції Шольц і службовець, який отримав і пере­слав телекс з Америки. Спочатку Бьом зосередився на Раті та його людях, яких він, очевидно, вважав здатними на будь-яку необережність, він навіть міг приписати Вайсу чи Шольцу такий цілеспрямований та, ймовірно, політично вмотивований вчинок, але точно не телеграфістці, цій безневинній на вигляд жінці, якій було близько двадцяти п’яти років. Але зрештою залишилася вона одна, і після марафону допитів вона таки зізналася, що розповіла про Ґольдштайна та його швидкий приїзд одному колезі в їдальні. І цим колегою був помічник інспектора Гельмут Грабовські.

Той самий помічник інспектора, якого чітко впізнав черговий на вході до видавничого дому Шерля, коли Рат показав йому фотографію Грабовські, розпитуючи про те, хто залишив таємничі конверти в  поштовій скриньці Штефана Фінка.

Спочатку Грабовські наполягав на тому, що він діяв самостійно, але коли Геннат потроху повідомляв йому ті заяви, які вже зробив Ланке-молодший, він нарешті здався. Грегор Ланке, якого Рат ледь не зварив в окропі тиждень тому, здавалося, був лише маленьким гвинтиком у цьому механізмі.

І не варто забувати про імена, які змогла додати Шарлі. За останні кілька днів вона передивилася сотні портретів з поліцейських досьє і впізнала кількох з них.

Для цього Геннат запросив її не до штабу, а на конспіративну квартиру. Співучасницею операції була Трудхен Штайнер, вірна секретарка Генната, до якої Шарлі переїхала з міркувань безпеки. Поки Шеера і Торнова ще не посадили за ґрати.

Картина, яку можна було скласти з усіх цих заяв, виявилася жахливою. «Біла рука» — таємна організація розчарованих поліцейських, які втомилися від того, що судова система випускає на волю злочинців, хоча вони так важко працювали, щоб посадити їх за ґрати. Поліцейські, які вирішили, крім своєї справжньої роботи, також виконувати ролі судді та ката в одній особі та ліквідувати найгірших злочинців берлінського злочинного світу.

Поліцейські, яких зараз збиралися затримати.

Коли вони дісталися наверх, на горищі стало майже зовсім темно. На сходовій клітці ніхто не вмикав жодного ліхтаря, тим часом надворі сутеніло. З великими труднощами Рат зміг прочитати табличку на дверях: С. Торнов. Лише тиждень тому за цими дверима Гереон Рат думав, що знайшов нового друга. Все може змінитися так швидко.

Геннат більше не піднімався сходами, тож Рат мав дати керівнику штурмового загону знак, що можна починати. Той дав сигнал своїм людям, і вони почали операцію, мов це був ідеально відрепетируваний балет. Перший вибив ногою двері, другий повернувся до дверей зі зброєю в руках, готовою до перестрілки, троє чоловіків увійшли до квартири, а Рат залишився на сходах з «Вальтером» напоготові, хоча він і не думав, що Торнов планував заманити їх у якусь пастку у темній квартирі чи сховатись там, а потім стріляти в них, щоб прорватися на волю.

Так і було. Через хвилину з квартири вийшов керівник операції і похитав головою.

— Нікого немає вдома, — сказав він.

Рат обвів поглядом квартиру. Це не було схоже на втечу. Його погляд впав крізь вікно на газгольдер у кінці Лойтенерштрасе.

Він вийшов з квартири, а трохи розчаровані поліцейські, як це завжди буває після невдалої операції, почали спускатися вниз.

Унизу сходів на нього чекав Геннат.

Рат знизав плечима.

— Немає вдома, — сказав він. — Але б’юся об заклад, що знаю, де його знайти.

«Чи Торнов усе ж таки щось помітив?» — запитав себе Рат, коли вони повернулися на дорогу й наближалися до території заправної станції. Але цього не могло бути, нікому не було відомо навіть про те, що Гельмут Грабовські та Грегор Ланке були арештовані, не кажучи вже про те, що їх допитували.

Та й самих арештів ніхто не помітив. Рат зіштовхнувся з Грегором Ланке у їдальні і вдав, що має важливу зустріч особистого характеру, щоб заманити чоловіка до Шенеберга. Помічник інспектора був вражений, коли директор Геннат і старший інспектор Бьом чекали на нього в парафіяльному офісі церкви Святого Норберта. У присутності Будди, оговтавшись від початкового шоку, Ланке, здавалося, відчув справжнє полегшення й без вагань позбувся всього баласту.

Тим часом Грабовські був підлеглим Бьома, тому старший інспектор міг просто викликати його до себе в кабінет, і чоловік нічого не запідозрив. Помічник інспектора з відділу вбивств явно був міцнішим горішком, але наполегливість Генната та контраргументи у вигляді свідчень Ланке та імен, які Шарлі змогла ідентифікувати, нарешті зламали і його.

Руді Шеер був таким собі фінансистом, який забезпечував необхідні кошти для певних операцій. Очевидно, або принаймні так підозрював Грабовські, Шеер все ще займався контрабандою зброї, але йому було важко це довести. Головною зачіпкою у них був один нелегальний торговець зброєю на Гренадерштрасе. Ґольдштайн підтвердив, що саме там купив свій «Ремінгтон». «Біла рука» надіслала йому адресу через Маріон, яка на той час ще виконувала вказівки Ланке. Здавалося, що Ґольдштайн ставав важливим свідком у цьому розслідуванні.

Але це була трохи інша історія.