Тіні в маєтку Тарновських: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Він грає заборонений колишньою владою київський аванґард шістдесятих років.

— Ціхо! Дайте послухать…

Батько замовк. У кафе стояла напружена тиша. Тільки почулося, як хтось поставив на стіл чашечку кави. І тоді він заграв щось динамічне й гучне. Я побачив, як у кутку побуряковів повний чоловік у костюмі від Бріоні, підвівся й підійшов до Катрусі:

— Мені адміністратора.

— Зараз покличу, — відповіла вона.

Біля чоловіка в костюмі від Бріоні з’явився адміністратор кафе Кремпоха.

— На що ви перетворили кафе?! — запитав він Кремпоху, перекрикуючи батькову гру. — Раніше тут звучав добрий шансон. А це що? Музика?! Це чорт зна що! Подайте мені рахунок!

Катруся злякано забігла за стійку, подивилась на монітор і принесла рахунок. Чоловік простягнув їй п’ятсот гривень.

— Здачу не треба, — сердито вийшов із кафе.

Після музичної паузи Кремпоха підкликав батька і прошипів йому в обличчя:

— Це що, гра на нервах?!

— Що ви маєте на увазі? — стримано запитав батько.

— Що ти грав?!

— Двадцять другу прелюдію Карабиця.

— Через тебе тільки що я втратив нашого постійного клієнта, — важко дихав Кремпоха. — За одне його відвідування кафе заробляло більше, ніж за всіх студентів, які поприходили сьогодні, щоб послухати твою малохольну музику.

— Як ви зі мною розмовляєте?! — обурився батько. — Я записав власну транскрипцію двадцяти чотирьох прелюдій Шопена.

— До сраки твій Шопен! — закричав Кремпоха. — Ти перетворив «Старий рояль» на чорт зна що! Сюди почала злазитись усяка бідна шушваль, в якої гроша ламаного за душею нема. А нам потрібна така музика, щоб приходили солідні люди.

Він зайшов за шинквас, відрахував гроші і, бризкаючи слиною, простягнув батьку:

— Ось за п’ять днів роботи у цьому місяці — 1666 гривень і 66 копійок. І щоб більше тебе я тут не бачив.

Батько мовчки взяв гроші, подивився на переповнене кафе, на студентів, що були свідками цієї розмови.

— Пішли звідси, — підштовхнув мене до дверей.

Ми вийшли на Шовковичну і перейшли на протилежний бік вулиці. Дув пронизливий холодний вітер. Біля верби Аї я звів коміра в куртці й запитав:

— Що ти скажеш мамі?

Інтриґи Кукурійка

— Ну, і що ти мені скажеш? — запитала мама, коли батько простягнув їй гроші.

— Тут за п’ять днів роботи, — похмуро відповів.

Вона сиділа на дивані з книжкою в руках і дивилась на нього. Батько відійшов до шафи-купе й притулився спиною до дзеркала.

— Це останні гроші, які ти приніс?

Вона закипала від обурення, а Бахус підійшов до неї, сперся лапами їй на коліна й почав зазирати в очі. Кіт завжди так робив перед початком скандалу.

— Вибач, що не зміг довше затриматись. Я тримався, як міг, — розвів руками. — Я збирав багато відвідувачів, але адміністратор кафе не дав мені грати свою музику.