Знову пролунали схвальні вигуки, і мамелюки оточили Махмуд-бея.
XV
У бірюзовому палаці Каїра зібралися всі двадцять чотири беї.
Вождь вождів Омер-бей-Саїд, схвильований і обурений, звернувся до них:
— Обранці і ватажки! Ви вже, мабуть, чули, яке несподіване, жахливе нещастя спіткало нас. В Олександрії висадив свої війська франкський паша над пашами — Наполеон Бонапарт. Він невпинно просувається до Каїру. На нас іде ворог небезпечний, випробуваний і загартований у багатьох битвах, ворог, який прославився своїми блискучими перемогами, ворог, охоплений гординею. Що я можу вам сказати, мамелюки, вам, які звикли до бою з юних років? Наступає грізний ворог... Відповідь наша може бути тільки одна: ми повинні зустріти його гострим мечем! Мамелюки! Чи варто приховувати, що справи наші кепські і в середині країни. Серед фелахів велике бродіння. Дехто заздалегідь святкує перемогу коротконогого франкського паші над пашами. «Може, прийде порятунок і настане край пануванню мамелюків!» — кажуть вони. Треба негайно підготуватися до відсічі... Продуманий план і запеклий опір або — славна смерть...
Беї вислухали слова ватажка, затамувавши подих. Всі зрозуміли, що становище справді важке.
— Мені невтямки, — порушив мовчанку наймолодший з присутніх — Аслан-бей, — що змусило коротконогого пашу над пашами ворогувати з нами? Чого він хоче від нас? Чим ми йому завадили? Де наша країна і де Франція?! Ні з ним, ні з його військами у нас ніколи не було зіткнень. Що привело його сюди, так далеко?
— Все легко можна пояснити, дорогий Аслане, — відповів сивий довгобородий старий. — Паша над пашами розбив війська інших народів і для звеличення свого імені пішов походом на нас. Адже це властиве всім мужнім воїнам.
— Що ж! Нехай завітає сюди. Ми зустрінемо його, як треба! — крикнув смаглявий Хаір-бей.
— Все це так, і ми перед ним не відступимо! Мамелюк не жахається смерті. Та будь-який похід буває викликаний якою-небудь важливою причиною. Я думаю, що і цей напад не без причини. До нас же доходили вісті про те, що паша над пашами Наполеон має намір оголосити війну Англії. Та, мабуть, навіть Наполеон не наважується взятися за таку небезпечну справу. Не маючи сил нанести прямий удар Англії, він хоче підірвати англійську торгівлю... — втрутився в розмову Кілмен-бей, чоловік середніх років.
Махмуд-бей перервав цю промову.
— Можливо, що це так. Але з’ясування причин не принесе нам ніякої користі. Припустимо, що зараз тут перед нами з’явиться коротконогий паша над пашами і сам роз’яснить і розтлумачить нам, що змусило його йти походом на Єгипет. Від цього нічого не зміниться. «Я сильний і йду на вас. Якщо ви сильні, спробуйте чинити опір мені», — скаже він.
— Ми його гідно зустрінемо! — крикнули беї і схопилися за шаблі.
Зі швидкістю блискавки облетіла весь Єгипет звістка про навалу франків. Кожен мамелюк, якщо він тільки міг рухатися, почав готуватися до походу. Мамелюки чудово розуміли, що вони мають справу вже не з африканцями, яким вони не раз завдавали поразки в нерівних битвах. Тепер проти мамелюків виступав славетний на весь світ, великий Наполеон Бонапарт, з армією, озброєною кращими на той час рушницями й гарматами. А у мамелюків майже не було артилерії. Вони славилися як відмінні кіннотники. Мамелюки не боялися смерті і проявляли в бою дивовижну відвагу. Та шабля, який сміливець її не тримав би, все ж є слабка зброя проти гармати! Мамелюки добре усвідомлювали, що від нинішньої перемоги або поразки залежить їхнє панування в Єгипті, а можливо, навіть саме існування. Тому вони вирішили битися з небезпечним ворогом не на життя, а на смерть.
Висадившись в Олександрії, Бонапарт рушив до Каїру.
Каїр — столиця Єгипту. По-арабськи називається Мазул-Кахира, що означає непереможний. Місто розташоване на правому березі Нілу. Воно засноване в VII столітті нової ери арабським сардаром Амру-Фостатом. Пізніше, в X столітті, сардар Гохарі побудував поруч зі старим містом нове. У наші дні обидва міста — старе і нове — з’єдналися.
Навколо Каїра розташовані пам’ятники єгипетської культури, колись величної, але тепер мертвої. У десяти-п’ятнадцяти кілометрах на південь від Каїра видніються руїни столиці древніх єгиптян — міста Мемфіса. На північ, на відстані кількох кілометрів, знаходяться руїни Геліополіса, а на захід, за Нілом, в десяти-п’ятнадцяти кілометрах, на кордоні голої пустелі, височіють три гігантські піраміди, побудовані за дві з половиною тисячі років до нової ери. Ці споруди своїми грандіозними розмірами і досі вражають людство. Найвеличніша піраміда — піраміда Хеопса має в довжину 227 метрів, стільки ж у ширину і 137 метрів у висоту.
Трохи північне цих пірамід, між ними і Нілом, вишикувалися готові до бою мамелюки. Вбрані в свій найбагатший одяг, на гарячих скакунах, вони чекали появи противника і, тільки-но з’явилися франкські війська, стрімко атакували їх.
XVI
У розпорядженні Махмуд-бея було п’ять тисяч вершників. Він командував лівим крилом війська.
Махмуд-бею довелось битися з французькою кіннотою, яка на перших порах діяла нерішуче. Побачивши яскраві шати мамелюків, коні франків затялися. Настала замішка. Махмуд-бей скористався цим: оголивши шаблю, він кинувся вперед і врізався з тисячею вершників у саму гущавину супротивників. Махмуд хотів відтіснити франків, прорвати їхній фронт і, оточивши певну частину, знищити її. Серед очеретяних заростей, на болотистих берегах річки французькі кавалеристи, незвичні до умов цієї місцевості, не могли вільно маневрувати. Врахувавши це, Махмуд рішуче атакував французів. Кіннота Наполеона, немов розгадавши намір Махмуд-бея, не прийнявши бою, перейшла до оборони. Вороги відступили, але при цьому не порушили порядку і кинулися до своїх головних сил. А там уже гуркотіли гармати.
Випробуваний у битвах Махмуд-бей при першому ж зіткненні з французами переконався, що має справу з новою, незнайомою тактикою. Кожен рух французьких кіннотників, кожен їх крок був обдуманий. У їхніх діях були розрахунок і сувора дисципліна. При кожній сутичці з мамелюками французи поспішно відступали і з разючою майстерністю відбивали шабельні удари.
— Гасане, — звернувся Махмуд-бей до одного з сотників, які билися поруч з ним. — Дивись, синку, з якою спритністю вороги ухиляються від наших атак, як вміло намагаються заманити нас до своїх головних сил. Лети до Аслан-аги. Нехай він з тисячею вершників чекає моїх розпоряджень у засідці, в очеретяних заростях нижче Гізоха. Я не буду Махмудом, якщо не відповім франкам хитрістю на хитрість.
Гасан повернув коня, стьобнув його батогом і помчав.
Махмуд-бей наказав своєму загону відходити. Воїни відступили. Тепер перейшли в наступ французи. Їхні коні вже звикли до яскравого вбрання мамелюків, не лякалися і не ставали на дибки. Махмуд наказав своєму загону продовжувати відступ. Французи наступали зімкнутими рядами. Махмуд прискорив відступ. Французи продовжували насідати. Не від’їхавши і двохсот кроків, загін Махмуда повернув і галопом кинувся на противника, який не очікував такого маневру. Кіннота Махмуда прорвала ворожі лави, відрізала кілька сот кіннотників і відтіснила їх до берега Нілу. На південний схід простяглася широка рівнина, але відступати туди французи побоювалися. Вони вирішили, що їм вигідніше затриматися в очеретяних заростях і чагарниках, що тягнулися на північний схід.
Махмуд-бей тільки цього і хотів, бо саме там стояли його запасні сили. Аслан-ага вийшов із засідки з тисячею своїх вершників і відрізав шлях французам. З іншого боку наступав Махмуд.
Французи опинилися між двох вогнів, але не злякалися. Вони розділилися на два загони: один повернув назад і вступив у бій з кіннотою Махмуда, а другий — схопився з вершниками Аслана. Почалася нерівна битва. Відрізана від основних частин французька кіннота рідшала з кожною хвилиною, але стійко чинила опір. Махмуд продовжував тіснити французів, не даючи їм з’єднатися з головними силами. Було ясно, що, коли таке становище затягнеться хоч на півгодини, весь французький загін до останнього вершника впаде на полі бою.
Та ось гримнула гармата. Ядро розірвалося неподалік від Махмуд-бея і влучило у кількох мамелюків.
Паша над пашами, виявляється, не спав. Його орлині очі бачили все, його гострий розум все зважував. Дізнавшись, що його кіннота зазнає поразки, він негайно вислав їй на підтримку артилерію і піхоту.
Навперебій загуркотіли гармати, і десятки мамелюків полягли на ратному полі.