ЖІНКА: Залиште у спокої.
ФЕЛІКС: Гаразд, вибирайте сама. А я розрахуюсь.
ЖІНКА: Дякую. За колготи платить мій чоловік.
ФЕЛІКС (роззирається): Який?..
ЖІНКА: Він удома. Дивиться телевізор. Я так сподіваюсь... Він мене утримує.
ФЕЛІКС: A... (Споглядає, як жінка вибирає колготи.) Ви фарбуєте волосся?
ЖІНКА: Так.
ФЕЛІКС: Я можу вас понюхати?
ЖІНКА: Ні.
Він відходить. Жінка продовжує вибирати колготи і вслуховується, чи з’явиться він з іншого боку. Фелікс з’являється.
ФЕЛІКС: Заради Бога! Ну, беріть скоріш ті колготи! Яка вам різниця — руді вони чи блакитні? Тугодумка.
ЖІНКА (тихенько): Понюхайте...
Фелікс підходить ззаду. Відкидає вбік волосся з її шиї і довго нюхає її із заплющеними очима.
ЖІНКА: І як?.. (Пауза.) Крістіан Діор «Дольче віта». Двісті літів, і так пахнутиме будь-яка жінка. Навіть ваша. Якщо ви не скнара, звісно. (Пауза. Жінка обертається до Фелікса. Він плаче.) Що з вами?..
Фелікс відходить і прямує до каси. За кілька секунд чергу за ним займає Жінка.
ЖІНКА: Що робитимете з томатним соусом?
ФЕЛІКС: Додаватиму в чай.
ЖІНКА: Я теж хочу чаю з томатним соусом.
ФЕЛІКС: То спробуйте. Тільки не пропонуйте чоловікові. Здогадуюся, що в нього інший смак.
ЖІНКА: Інший ніж у вас?
ФЕЛІКС: Я чаю не п’ю.
ЖІНКА: O!.. Тоді для кого?..
ФЕЛІКС: Я наливаю собі й дивлюсь. Яка різниця, куди наливати.
ЖІНКА: Ходімо до вас.
Фелікс обертається.
ЖІНКА (сухо): Так, я напрошуюсь.
ФЕЛІКС: Вашому чоловікові це не сподобається.
ЖІНКА: Безумовно. То ви запрошуєте в гості чи ні?
Фелікс відвертається від неї і розраховується за томатний соус. Жінка тицяє його своїм візком.
ЖІНКА: Гей! Я хочу вас понюхати.