ФЕЛІКС (касирці): Що ви робили б, якби в торговельному центрі до вас чіплялася жінка?
КАСИРКА (оторопівши): Я подумала б, що вона лесбійка.
ФЕЛІКС (до Жінки): Ви лесбійка?
ЖІНКА: Ні.
ФЕЛІКС: Ходімо.
Вони виходять з магазину. Вечір, надворі вже темно. Фелікс глибоко вдихає повітря.
ФЕЛІКС: Ви чуєте, як пахне морем?
ЖІНКА: Ні.
ФЕЛІКС: Шкода.
ЖІНКА: Я купила рибу. От звідки запах моря.
ФЕЛІКС. Не може бути?
ЖІНКА (не відчувши іронії): Так-так. Це риба.
ФЕЛІКС: Золота рибка?
ЖІНКА: Та сама.
ФЕЛІКС: Врятуймо їй життя. Випустимо її у ванну й годуватимемо бубликами. Можливо, вона здійснить наші бажання.
ЖІНКА(нетерпляче): У тому випадку, коли бажання збігаються... Послухайте, у мене обмаль часу. Чоловік біля телевізора й усяке інше... Де ви мешкаєте?
ФЕЛІКС: A, тут поруч — через дорогу.
ЖІНКА: От і чудово. Гайда, біжімо рятувати золоту рибку!
ФЕЛІКС: Біжіть рятувати свого чоловіка. Поки його не зачарував привид телебачення. Я цілком серйозно.
ЖІНКА: Він уже давно зачарований... Ви передумали? Не подобаюся?
ФЕЛІКС: Ні.
Жінка ображена іде.
ФЕЛІКС (біжить наздогін, перепрошує): Вони золоту рибку вбили! Живої тут не продають, такі правила! А чоловіка ще можна врятувати!
ЖІНКА (віддаляючись): Вам самому треба рятуватися. Негайно.
ФЕЛІКС: Дякую!
ЖІНКА: За що?
ФЕЛІКС: За рятувальне коло!
Жінка йде геть.
Сцена 2
Дванадцять років тому. Фелікс лежить у ліжку матері й намагається заснути. В іншому ліжку голосно шепоче батько. Раптом він замовкає.