ІНЕС: Припини штурхати його ногою під столом: ти ж знаєш, що я бачу все.
ДЕНІЗ: Припини длубатися в носі. Якщо ти длубатимешся в носі, на його місці утвориться яма, крізь яку ти провалишся у ніщо.
ІНЕС: Ще трохи потерпи, скоро ми вас пустимо побавитися в лісі.
ДЕНІЗ: Потерпи ще трохи, ця вечеря — справа етикету, якого ти мусиш дотримуватись. Ах, який же ти хлопчисько. Вже не дитина, але ще не виріс. Це найгірше, а він теж не кращий.
ІНЕС: Ти кидаєшся в нього хлібом? Я добре бачила?
ДЕНІЗ: Ти показуєш йому язика? Я добре бачила? Поверни серветку на місце, вважай на штани.
ІНЕС: Потерпи ще трошки, удавай пристойність! На нас тут дивляться. Ми мусимо показати себе з найкращого боку. Припиніть нарешті битися!
ДЕНІЗ: Гаразд, хлопці, скажіть нам нарешті, як дійшло до того, що ви побилися.
ІНЕС: Навіть якщо він почне перший, ти стерпи, стримайся.
ДЕНІЗ: Чого це ви так почубились, ніби на світі немає достатньо скляних кульок?
ІНЕС: Давай-давай, тебе потрібно нашльопати по дупі, ти нічим не кращий. Я бачу все. Вибачте, дорога пані, вони просто загралися.
ДЕНІЗ: Чому це ви загрались?
ІНЕС: Діти інколи забуваються. Як це сталося, що ви так поскублися?
ДЕНІЗ: Досить вже про це.
ІНЕС: Вони б могли тут ще щось розбити. Може, краще випустити їх на свіже повітря?
ДЕНІЗ: Йдіть на природу. Ви обоє якісь бліденькі.
ІНЕС: Ви обоє як пагони картоплі. Йдіть до лісу, подихайте повітрям.
ДЕНІЗ: Принесіть і нам трохи лісового повітря. Може, і ягід?
ІНЕС: Йдіть, хлопці.
Інес запалює свічки.
ДЕНІЗ: Ідіть, парубки.
ІНЕС: Дивіться, як світає. Але ці свічки для іншої пітьми. (Дає одну свічку Деніз). Дивіться, хлопці, щоб ці свічки не згасли. Це ваші дівчата, зіниці ваших очей. Вони приведуть вас до моста. На цьому, нашому, боці моста мусить залишитися навіть останній грам злості. А коли ви одного разу перейдете міст, тоді будете бавитися досхочу, будете легкими, як пір’їнки.
ДЕНІЗ: Йди за ним, не згуби його. Вважай, щоб не поранитись! Бережіться кропиви! Хай вас феї лісові щасливо підхоплять!
ІНЕС: Там, на тому боці всі ми зустрінемось.
ДЕНІЗ: Всі ми бавитимемось отам, на тому боці. А зараз ідіть, щасливо зникніть!
Деніз котить два яблука у глибину сцени.
Потім руками шукає Інес, гладить її по волоссю.
ІНЕС: Мій народився з пуповиною довкола шиї. Такі діти нещасливі.
ДЕНІЗ: Я народила легко, як кицька.
ІНЕС: Ти залишишся зі мною, Деніз?