Тектоніка почуттів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

ДІАНА: ...зараза жертиме його ізсередини...

МАДАМ ПОММЕРЕ: ...він стане заразним і небезпечним...

ДІАНА: ...однак він поцілує мене, і я теж заражуся, і за кілька днів ми помремо, навіки міцно обнявшись, разом ляжемо до могили. Тож усе гаразд!

МАДАМ ПОММЕРЕ: О, все гаразд! Аби приносити на ваші могилки хризантеми, я навіть розіб’ю свою улюблену скарбничку! (Зітхає.) Ах, Діано, я й не сподівалася побачити свою доньку такою щасливою! Ти ж мало не дзюриш щастям!

ДІАНА (гиркає): Мамо!..

МАДАМ ПОММЕРЕ: А що? Це ж правда! Ти, що раніше була така серйозна, нічого не бачила за своїми лекціями, конкурсами, кар’єрою у політиці, ти, яка в парламенті займаєшся тільки проблемами жінок — і ніколи самою собою, ти, яка змарнувала нагоду в першому шлюбі...

ДІАНА: Мамо, будь ласка! Не варто переповідати все моє життя!

МАДАМ ПОММЕРЕ: Але я обожнюю розповідати про нього! Відколи ти тут, я ладна невтомно ситити землю балачками про тебе!

ДІАНА: Але ж я тут, тож стримуйся, будь ласка!

МАДАМ ПОММЕРЕ (плескаючи в долоні): Словом, усе добре, що на добре виходить: моя люба донька, якій завжди було байдуже до кохання, нарешті відчула смак пристрасті!

ДІАНА (мимоволі замислено): Авжеж, пристрасті й кохання...

МАДАМ ПОММЕРЕ: Так! Чоловік, який поклав стільки років на те, аби привернути твою увагу, який упадає за тобою так, мовби приступом брав фортецю, який кохає тебе дужче, ніж ти його — і задовго до того, як ти покохала його — даруй, моя люба, але це я називаю пристрастю і справжнім коханням!

ДІАНА (стурбовано): Кохає мене дужче, ніж я його? Ти дійсно так вважаєш?

МАДАМ ПОММЕРЕ: Звісно!

ДІАНА: На якій підставі, дозволь спитати?

МАДАМ ПОММЕРЕ: Чого ти тільки не вигадувала, щоби відбити в нього охоту! Цілих два роки трималась від нього подалі, а коли нарешті дозволила наблизитися до себе, то заявила, що спочатку кар’єра, і вже потім — партнер! І що твій шлюб був найнуднішими роками у твоєму житті, і що разом мешкати ви не будете!.. А він ішов уперед, незважаючи ні на що! Нечасто трапляються чоловіки, здатні на все, аби отримати жінку. Та ти й не жінка, ти — перемога, трофей!

ДІАНА: Але чому він не одружується на мені?

МАДАМ ПОММЕРЕ (обурено): Як?! Бо ти сама цього не хочеш!

ДІАНА: То що?

МАДАМ ПОММЕРЕ: Не вірю власним вухам! Ти регулярно відхиляєш його пропозиції взяти шлюб — а потім сама ж звинувачуєш його у тому, що він не веде тебе під вінець!?

ДІАНА: Я завжди так поводилася — і його ніколи це не зупиняло. То чому ж цього разу він скорився моїй відмові?

МАДАМ ПОММЕРЕ: О Господи, я породила монстра!

Пауза. Мадам Поммере раптом усвідомлює, що Діана чимось стурбована.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Він що, більше не просив твоєї руки?

ДІАНА: Жодного разу за ці кілька місяців.

МАДАМ ПОММЕРЕ: А якщо попросить — вийдеш за нього?

ДІАНА: Не знаю.

МАДАМ ПОММЕРЕ: Ач, безсоромна!

ДІАНА: Та ні, мамо, навпаки — я дуже хвилююся! І навіть боюся. Раніше він так не поводився. Часом, коли ми лежимо поруч і читаємо, він позіхає. Вже не біжить до мене, якщо ми не бачилися кілька годин, мов той схвильований хлопчик, що ледь уникнув жахливої катастрофи! Коли він бере мене у свої обійми — як оце щойно, — то вже не так міцно притуляє до себе. До речі, куди поділася гарячковість, оті жести, що виказували його нетерплячку і так дратували мене раніше... (Знічено.) Мамо, він мене вже не дратує...

МАДАМ ПОММЕРЕ: Бо стає гнучкішим. Не забувай: він чоловік!