5. У Діани
Рішар і мадам Поммересидять кожен у фотелі й гортають газети.
Рішар здається знервованим, стурбованим, таке враження, ніби якась думка пече йому мозок і заважає зосередитися. Він раз у раз позирає на годинник.
Мадам Поммере, яка не помічає цього, раптом скрикує:
МАДАМ ПОММЕРЕ: Рішаре, рятуйте! Слово! Не можу знайти слово для кросворду!
РІШАР: Слухаю вас уважно, мадам.
МАДАМ ПОММЕРЕ: «Несе на крилах», п’ять літер.
РІШАР: Літак?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Ні.
РІШАР: П’янка?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Ні.
РІШАР: Надія?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Точно! Зізнаюся: у моєму віці ця відповідь вже аж така не очевидна.
РІШАР (щиро, виказуючи своє хвилювання): А як там Діана?
МАДАМ ПОММЕРЕ: О, мій дорогий, але ж це вас треба про це питати! Це ж ви ділите з нею життя, ліжко і мрії... А щодо мене, то я просто привела Діану на світ і виховала. Це все. Я її мати, тобто людина, яка знає її значно гірше за інших.
РІШАР: Як ви можете таке казати?!
МАДАМ ПОММЕРЕ: Рішаре, невже ви стверджуватимете, буцімто ваші батьки знають про вас геть усе?
РІШАР (весело): О ні!
МАДАМ ПОММЕРЕ: Це люди, які зберігають найдавніші спогади про вас, люди, які, напевно, пережили з вами найкращі години в своєму житті — та вам ніколи не вдасться пояснити їм ваш триб життя.
РІШАР: Вони дуже люблять мене.
МАДАМ ПОММЕРЕ: У тому й річ! Любити не означає знати.
РІШАР (погоджується): Любити означає віддавати перевагу. Це геть суперечить науковому підходу і більше скидається на засліплення.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Авжеж! Якщо кожен батько і кожна мати ставлять своїх дітей над чужими, то це навряд чи тому, що вони уважно вивчали ринок!
РІШАР: А як по-вашому: цікаво пізнавати іншу людину?
МАДАМ ПОММЕРЕ: Достатньо просто зустрічатися.
РІШАР (раптом хмурніє): Але ж без загадковості, без туманних натяків, без передчуття чогось невловимого можна швидко стомитись одне від одного...
МАДАМ ПОММЕРЕ: Точно! Один гінеколог казав мені, що, якби всі чоловіки займалися його фахом, злочинів на ґрунті пристрасті просто не існувало б.
Рішар лягає від сміху.
Цієї миті заходить Діана — вона здивована присутністю Рішара. А він кидається до неї, готовий розповісти їй безліч дрібниць.
РІШАР: Діано, нарешті!