Варіанти: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ох, у лімбі, — пояснив містер Герой. — Я там чекав разом з іншими архетипами.

— Тут теж було погідно, — зауважив Мішкін.

Дерево обернулося на Чоловіка з тисячею подоб.

— Взаємодійте! — прошепотів він і знов став деревом.

Містер Герой невпевнено всміхнувся:

— Досить прикра ситуація, правда?

— Мабуть, що так, — погодився Мішкін. — Особисто я, відколи почалася ця пригода, опинявся в прикрих ситуаціях безупинно. Можливо, далі вже не буде так погано.

— Авжеж, — кивнув містер Герой. — Але перед цим було б дуже люб'язно з вашого боку, якби ви пояснили мені способи дій. Я, бачите, нова людина на роботі і все таке інше... — Він урвав себе збентеженим сміхом.

— Ну, — мовив Мішкін, — тут багато пояснювати не треба. Ви просто собі рухаєтесь, і з вами трапляються різні речі.

— Але ж це радше... пасивність, ні?

— Безперечно. Але пригода тут саме така.

— А як щодо мотивації? — запитав містер Герой.

— Наскільки я знаю, — відповів Мішкін, — ви шукаєте запчастину до космічного корабля.

— Що?

— Запчастину, щоб замінити зламаний вузол у вашому космічному кораблі. Без неї ваш космічний корабель не полетить. А це означає, що ви не зможете повернутись на Землю. А ви ж хочете повернутись на Землю — це невисловлене припущення, яке, на мою особисту думку, слід вивчити. Хай там як, це ваша мотивація.

— Розумію, — похнюпився містер Герой. — Тут, мабуть, небагато того, у що можна вп’ястися зубами, ні?

— Це не п’єса «Цар Едіп», — кивнув Мішкін. — Ну, то й що?

Містер Герой схвально всміхнувся:

— Це страхітливо слушно: справді, ну, то й що? Гаразд, а тепер, хто цей другий тип?

— Це робот, — пояснив Мішкін.

— Чому він тут?

— Я вже не пригадую початкової причини. Та здебільшого він тут, щоб вам не довелося розмовляти із самим собою.

Містер Герой з осторогою глянув на робота:

— Мою матір зґвалтував робот, — зауважив він. — Принаймні вона так розповідала. Робот казав, ніби сплутав її з холодильником. Відтоді я ставлюся до роботів із недовірою. Цей робот добрий?

— Так, — глянув угору робот. — Я добрий робот, надто коли людям властива звичайна чемність звертатися до мене так, наче я тут, коли я тут, а не розмовляти так, наче мене тут немає, але, по щирості, саме так і діють у наші дні, тож краще б мене тут таки не було!

— Зануда, ні? — кинув містер Герой.

— Якщо тобі не подобається,— сказав робот, — ти завжди можеш запхати свої слова собі в пельку.

Містер Герой закотив очі, а потім раптом хихикнув.

Чоловік із тисячею подоб знов перетворився з дерева на Чоловіка.

— Он воно що, — зітхнув він. — Вибачте, містере Герою, але ви, здається, не той тип, якого ми мали на увазі.