Чи інші відкинуть?
Цзилу сказав:
— Вейський володар жде Вас для справ правління. З чого Ви почнете?
Учитель відповів:
— Треба виправити імена.
— Ви так вважаєте? — заперечив Цзилу. — Це надто заумно. Навіщо їх виправляти?
Учитель відповів:
— Який ти неосвічений, Ю! Чеснотливий муж, напевно, промовчав би, почувши те, чого не розуміє. Адже якщо не підходить ім’я, то недоречне його тлумачення; якщо ж недоречне тлумачення, не може бути успіху в справі; а без успіху в справі не квітнуть ритуал і музика; але якщо ритуал і музика не квітнуть, то покарання б’ють мимо цілі; а коли покарання б’ють мимо цілі, народ бентежиться. Тому все, що називає чеснотливий муж, завжди можна розтлумачити, а що він тлумачить, завжди можна виконати. Чеснотливий муж лише уникає в тлумаченні недбалості.
Фань Чі попросив навчити його хліборобства.
Учитель відповів:
— Мені не зрівнятися в цьому з селянами.
Фань Чі попросив навчити його обробляти город.
Учитель відповів:
— Мені не зрівнятися в цьому з городниками.
Коли Фань Чі вийшов, Учитель сказав:
— Яка ж мала людина, Фань Сюй!
Коли правитель любить ритуал, ніхто в народі не насмілиться бути нешанобливим; коли правитель любить справедливість, ніхто в народі не насмілиться бути неслухняним; коли правитель любить правду, ніхто в народі не насмілиться бути нечесним. І якщо буде так, то звідусюди стане прибувати народ, несучи з собою на спинах своїх дітей. Навіщо тоді правителю самому орати і сіяти?
Учитель сказав:
— Якщо знаєш напам’ять усі триста Пісень, але не розумієшся на дорученій тобі державній справі і не можеш, посланий у чужі землі, самостійно вести переговори, то яка користь у Піснях, хай ти навіть пам’ятаєш їх так багато?!
Учитель сказав:
— Коли ведеш себе правильно, то за тобою підуть і без наказу; та коли ведеш себе неправильно, то не послухають, хоч і накажеш.
Учитель сказав:
— У князівств Лу і Вей — братні правління.
Учитель казав про Цзиня, сина князя Вей, що він був обдарований житейською мудрістю: коли мав зовсім небагато, то сказав: «Мені цього майже досить!» А стало трохи більше, заявив: «Усього є майже сповна!» А коли з’явилось ще більше, він сказав: «Живу майже зовсім розкішно!»
У подорожі у Вей з Учителем був Жань Ю, який правив повозкою. Учитель зауважив:
— Як багато людей!
Жань Ю спитав:
— Коли їх багато, то що ще слід зробити?
— їх збагатити, — відповів Учитель.
Жань Ю знову спитав: