Від моря й лугів — до полісь!
І бились анти до знемоги,
Союзні саки[185] — до знесиль!
І Бож домігся перемоги,
Що в ріг гучала звідусіль!
Аж в Родні гридниця[186] гриміла,
Богам вогні подяк росли…
І Ставр привів за шнур Егіла,
А Вінітарові посли
Півдня стоять провинно збоку.
І лох, розбитий вщент, був тут,
А Калло з вищербленим оком
Шарівся, тлів, неначе трут.
Тож будуть готи антам знині
Нести данину рік у рік,
Та ще заручником в повині
Син вінітара буде вік.
Коли ж зарік[187] вчинили здвобіч
На глиноземі й на хресті
І роздали всім ратцям здобич,
Вділивши навам пай корсті[188],
Бож відпустив із Родня бранців
І тризни визначив обряд.
І почалася гайда вранці,
А діялась сім день підряд…
* * *
Вже Херта висхла вся з гризоти,
Бо двадцять літ ось-ось мина,
Як платять дать цим антам готи!
Що птаха в клітці, тут вона!
[185] Саки Народність на сході, спільники антів проти готів.
[186] Гридниця Світлиця, вигін, святий майдан – місце, де збиралася людність.
[187] Зарік Обрядна клятва антів. Вони з'їдали грудку землі, а готи клялися на хресті.
[188] Корста Давня назва домовини.