MoreKnig.org

На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Вінценз Станіслав



Шрифт:

Поки юнаки вчиняли напади й вилазки, поки мандрували, було їм весело й бадьоро на душі. Але, коли надто довго сиділи на полонинах, постійно виставляючи варти, бо завжди треба було остерігатися погоні, тоді їм ставало тісно. Неспокійно, нерадісно, скуто. А що вже казати про зимову пору. Та що мали робити? Куди подітися на світі? Частенько тоді доходили до них із села невеселі, болісні, марудні звістки. Вже чи не навстіж стояли оселі для мандаторів та пушкарів. Панщина вповзала поволі та всідалася чорним птахом на барки юнацьких родів, наче неждана хвороба, що підступно, нишком настигає велетня.

Тепер ще ясніше побачив Дмитрик, як то кожен паршивий пес їздить верхи на свободі, як жодна свиня навіть підпустити не хоче до свого свинячого коритця тої нещасної, не дасть їй свинячої мішанки похлебтати. Ходить вона, свободонька, никає пущами, мерзне та світить, обшарпана, голим задом. Чекає, аж ті молодці обірванці над нею зжаляться. Але як її рятувати? Як повернути їй давню силу? Так він співав, так думав.

Якщо вони не здатні вигнати цісарські війська, ані дороги їм тут перегородити, то чи принаймні знайдуть стільки сили, щоб вільна пісня залишилася живою, протрималась, як те зерно під снігом до весни.

А для чого ж ті скарби?

Про це, власне, Андрійко далі оповідає.

Перериває оповідь, у задумі схиляє голову, може, щось і крутить, чи кудись закручує, але робиться якось сумно.

– Скарби! Ну, вони такі. Більше тобі світу не відкриють, ніж твоєму серцю відкрито. Іншої долі не накарбують, ніж та, що глибоко в костях твоїх, у костях твого роду світовим письмом вирізьблена. Сили велетнів не позичать. Бунту не розпалять. Скарби? Може, і шкода, що воно так називається? Що з того, що хлопці мали якісь ті мільйони?

І байдуже, чи золоті, що не одному очі червінню засліплять і вже його обплутують, чи просто паперові, такі легкі, що з ними можна дійти на край світу. Коли не того їм було потрібно! Замість здобувати свободу, вони знов сиділи ув’язнені в пущах, оточені пушкарями, військом, що налізло в гори. Тож селам і родам своїм замість свободи привели нову напасть.

Варто було б назвати це скарбом, коли б вони відшукали Довбушів громовий топір!

Але й так мали дякувати Богу, святому Іллі, що послав їм Дмитрика. Бо, щиро кажучи, то у нього в голові, у серці були справжні скарби. Він зумів із них зробити людей, лицарів честі, співаків. Пропала б, напевно, вість про давнину, і всіх гірських людей мандатори вже перетворили б на хлопство без пам’яті про предків, на пахолків без гідності, якби не юнаки.

Далі Андрійко так повістує:

– Було то п’ятої весни Дмитрикового воювання. Дмитрик надумав тоді вчиняти нальоти на села з усім товариством, щоб і самі товариші не нудьгували, сидячи в пущах, як у фурдизі, а ще й аби ширили між людьми Дмитрову пісню про свободу. Так вони й мандрували, несподівано з’являючись то в одному, то в іншому селищі. Як ті орли та сипи спадають з небесної висі на полонину Гостову, хапають ягнятка і вмить відлітають, мов їх і не було, – так і опришки заходили до осель, не знати звідки, проводили там ніч, сповнену співом, веселощами, забавами, жартами й новинами. І, залишаючи ту смугу радості, знову зникали в пущі, хто їх знає де…

Нападали не на невинних ягнят, а на пушкарів. Ті вже не могли безпечно жити поодинці по хатах, ховалися або втікали до Кут. Знані були ті опришківські толоки, відвідини зі співом, гулянням, музикою та вином. Подеколи півсела збиралося на таку забаву. Крім своїх співанок, Дмитрик приносив різні подарунки, іноді ще якісь цікаві моди, які сам придумав або десь купив. Опришківське співоче братство сходило над селами, як сонечко, плекало надію. Юнаки зав’язували приязні стосунки з місцевими людьми, кохалися з дівчатами. У багатьох селах, а найбільше у Головах, в Ясенові, на Синицях люди так звикли до цих забав та співів, що вже не раз на свята нетерпляче виглядали, чи не видно співаків. Вони вже й самі складали співанки про Дмитра та про юнаків. І коли побачили, що пушкарі ховаються від Дмитрика, наче миші від кані, як утікають від кожного громового юнака, то села й осідки поволі ніби приєднувалися до Василюкового товариства. Уже по цілих горах линула пісня:

Андрійко не заперечує, що в той час, якщо хтось вхопив свою дівчину або й до чужої причепився, то ніхто не міг його знайти. Хіба що якийсь цікавий або такий винюхувач, що, крий Боже, сили чоловічої позбавлений, любить тільки заглядати і стежити за коханцями. Хіба що такий міг чути по лісах та заростях шептані пестощі, солодкі словечка і тихі наспіви. Бо так, як ті птахи навесні ґречно собі щебечуть, ледь чутно квилять і солодко цвірінькають у хащах, так і вони ховалися у скритках лісу. Або, може, ще більше були подібні на бистрих і сріблястих пстругів-форелей, писаних красно, ніби торочками викладених. Ціле літо ганяються вони за здобиччю, бушують у потоках, стрілою перетинають глибини, перестрибують угору через водоспади, чатують, занурившись у зелені води, або залазять у прибережні нори й печери. А восени мандрують до гірських верхів, до джерел, до маленьких потічків та струмків, і там, у тій прозорій, спокійній та мілкій воді надовго завмирають парами без руху. Відпочивають після мандрівок і про щось любовно мовчать. Ось така осінь у пстругів. І не один з юнаків хоч раз на рік на якийсь час так собі з любкою тонув у пущах.

Ясна річ, бувало й таке, що якийсь немолодий ґаздонька не надто радів, коли його молода дружина раптово зникала під час танців. Шукати й чатувати – сміх і сором, а не шукати і чекати самому після толоки – злість. І таке також бувало, як розказує пісенька під час святочного плєсання:

Але таке воно жіноцтво в горах: якщо їм Господь Бог дав усі частини тіла соковиті й здорові, то вже голову точно мають не намарно. То ж який там чоловік до чогось додумається. І про ці справи раніше багато не говорили. Як хтось комусь ставав на дорозі, то для того є бардка, аби дурну голову стяти, хоча тут геть інший патрон нагрішив. А нині намножилося стільки пліткарів у нашому краї, як насіяно. Може, це так, щоб показати свою мудрість, для дотепу. А може, й справді чимало бідаків скаплунених тим собі життя скрашують, що зі смаком оповідають детально, хто з ким де спав і о котрій годині. Є й такі, що про давнину лише плітки вміють плести і про своїх прабабок розповідають, котра з ким кохалася й обнімалася.

Але скажіть, чи хтось колись чув про Оленку Шкіндову? Чи годен щось розказати про цю дівчину, що її вибрав Дмитро? Спитайте про це найбільших балакунів. Тихе, таємне було те кохання, наче у найстидливіших і найдикіших птахів, у орлів та диких голубів. Хіба би буковинки могли щось вишепотіти. Але це не так! Наші буковинки, хоч і співають величніше за церковні хори, не подібні до людських співаків. Спів їхній звитий із самих таємниць. Лиш подають тобі знаки, щоб ти ще глибше замислювався й мовчав. Невже могли б виказати буковинки своїх друзів, своїх дітей? Хіба що якась білочка, полохлива вивірка, котрась із молоденьких, що, літаючи з дерева на дерево, заглядала крізь гілля й бачила, як Оленка лежала, опершись на плечі Дмитра, маленькими ручками розгортала йому кучері. Хіба що така лісова пліткарочка полетіла далі і скоренько вибовкала все перед лісовим народом.

Оленка була чорноока, стан мала дуже тонкий, руки та ступні маленькі, обличчя сміливе, рішуче. Очі чорні, глибокі, але суворі, а ніс рівний, гострий, мов викутий. Відразу помітно, що зі Шкіндового роду, чий предок шукав зачіпки з самим падишахом. Вона мріяла про те, щоб воювати. Вірила тільки у воювання. Весь час наполягала, що піде разом з опришками нишпорити, мандрувати і воювати по світі. Але Дмитро не хотів. Через це в них не раз бували сварки, але тільки й того, що вона сварилася, воркотіла високим голосочком, як розсерджена голубка, а Дмитрик або сміявся, або мовчав, але стояв на своєму. У Головах люди не надто любили Оленки Шкіндової (бо і Шкіндів не дуже любили, зате їх боялися). Казали: горда, гонорова дівка, а зла, сама злість, то шпарить, то морозить. А вперта яка, нікому й кроку не вступиться, хоч би й святі зійшли з неба. Натомість усі зі Шкіндового роду твердили, що Оленка – щоправда, трохи запальна й різка, але це все зі щирості, – серце має щире й міцне, як брильянт, дівка вірна, незрадлива, надійна, як кам’яні підвалини. Через це дехто у Головах підсміювався вже й з тих Шкіндівців, що її хвалили, бо відомо було, що перед тією бестією-дівчиськом усе від старого до малого навшпиньки ходило. Тому й казали недоброзичливці:

– Ой, добре ж то серце, добре і щире, от тільки ніхто й чхнути не сміє при тій шмаркатій відьмі. А брильянт так світить, що кожний очі тримає замружені, ані глипне.

Та Оленці було байдуже, що про неї хто казав, не слухала цього. Її обходило тільки, що вона сама каже. Бувало, мовить бистре слово:

– Бо – я – кажу вам слушно, – то вже цілий Шкіндів рід, чи старий, чи малий (і то кожен не аби який), усі ґречно слухали, побожно кивали головами. Хлопці не сміли, борони Боже, навіть наближатися до Оленки, ані жартувати з нею. Бо такі, що пробували, відразу дістали бардкою чи просто палицею, а часом гострим словом так рубнула, що його враз замурувало. Аж сміх було дивитися, як Дмитро мусив мирити побратимів з Оленкою. Вона не розуміла жартів, не любила сміятися й нічому не дивувалася. Зґрабна була і спритна, танцювала легко, як хмаринка, але хлопці боялися з нею танцювати. Бігала, скакала, кружляла, мов бойова яструбиця, завжди дивлячись просто перед себе, завжди випростана і смілива. Найпершою була до коня – так, як її прабабки. Як сіла вгорі на Просічному, то миттю злітала вниз стрімкою стежкою. А коня гнала так, що вітер свистав, земля дрижала, а кінь сапав, кректав та іржав від утоми й жаху. А Оленка й не гляне на нього. Одному тільки Дмитрові вдавалося змусити її сміятися та веселитися. Він говорив із нею, щось їй розповідав, часом співав, бо вона найкраще вміла його слухати. Коли вони далеко від людських осель ховалися десь у лісовій гущавині, сміялися разом щиро й голосно, наче два гірські потоки.

У той час Дмитро часто бував у батьківській хаті, пригортав до себе старечі лиця, мокрі від сліз, і старечі серця. Ніжився з ними, як колись це робив маленький Дмитрик. Не забував і свої буковинки, кожного бука вітав та обіймав.

Тоді ж у батьківській хаті він познайомився з молоденьким жидівським віщуном, якого Дмитрів батько привів у гори і прихистив, як сина. Світла голова був той молодий жид, ясноокий, блідий хлопець. Поважний, як старець, обізнаний з усілякими винаходами і мудростями. Ходив пущами сам, без зброї, і не мав страху, не боявся за себе. Так радісно було розмовляти з ним. То саме він розповів Дмитрові, що існує нове право, від самого Бога об’явлене, нова наука. Там у сокільській скелі, у печері роками жив бідар, жидівський пустельник, чоловік доброго імені, таємного імені, що зветься святою мовою Бааль-Шем. Він мав таку ласку від Бога, що кожного дня радився з сонечком. А на свято він звідти з гори, з тої сокільської скелі скликав ліси на молитву до великої піднебесної божниці. І сам провадив моління. А всі лісові дерева повторювали її за ним і промовляли. Щодня він перегортав і прочитував сторінку за сторінкою з самої великої світової книги. Ось якою була його наука, для всіх живих сотворінь об’явлена: що найбільший гріх – це смуток і поширення смутку, а найславніша хвала божа – це радість свята, погода серця, пісня й сіяння радості. Молодий жидівський побратимчик, власне, прийшов сюди в гори шукати слідів та подиху святого чоловіка, прийшов також, аби тут вставити шиби, аби лікувати людей, розповідати про нову науку, хто захоче слухати. А найбільше – жити з цим великим світом, радість із нього всотувати, як дитина з материнських грудей.

Дмитрик теж завжди так думав, що гризота ображає святе сонечко, що він і сам уже заплямував себе цим гріхом, відбився від сонечка на пекельне дно, коли першої весни сумна дурійка накрила йому голову чорною плахтою. А це нове право – чи ж то не стара свобода, правда старовіку?

Згадав тоді Дмитрик і розповів жидику, як колись посеред шлюбних ночей весни цілий світ до нього промовляв, аби він став пустельником.

І чому ж не дочекався, поки сама світова гра, така тиха, як струна комариної музики, не звернеться до нього і не покличе? Чому не витримав там, поки світове письмо само почне вкладатися у блискотливих вигинах вод?

Коли повесні на полонині з’явився той старий ведмідь, Дмитро зрозумів, якою самотньою є людина. Страшним тягарем придавила його та самотність. Піднесений святим громом із дна смутку та жалю, таємно позначений, він зібрав юнацьке товариство, це співоче братство, аби старої родової думи не віддати в ярмо неволі, аби стару свободу розсіяти піснею серед людей.

Це вперше у житті так порозмовляв собі Дмитрик. Якби ж він тепер міг із тим жидівським побратимком перебувати! Жити з цим великим світом, як він. Вухо й уста до землі прикладати. Слухати серця вод. Слухати шепіт усіляких трав та квітів. Поглинати сонцеву науку. І нічого більш йому не треба. Але вже зібрав оте товариство, наче родину, пильнує і годує їх, як батько дітей. Якщо він його покине, розлетиться товариство і може ще біди наробити через буйний норов. Тоді неволя всядеться на потилицях батьків та родів, а пісня загине.

Так собі розмовляли тоді у батьківській хаті на Головах, як два рідні брати – ґаздівський син, ватажко Дмитро, й жидівський віщун-бідака. Діялося це п’ятої весни Дмитрового воювання.

Але розголос про це нове зухвальство, про веселі й гучні забави, про співоче братство, невловиме й грізне, та про братання з селами дійшов врешті аж до Кут, до мандаторії. І знову пушкарі, налякані строгими наказами, насильно збирали по селах сотні людей, і численні ровти переслідували опришків, гналися полонинами й вертепами за Дмитром. Знову, хоч і було літо, опришки мусили сидіти по сховках у постійній готовності. Бо мало того, що на плаях та по селах було повно жовнірів, пушкарів та сільських ровт, які були насильно завербовані і вешталися тут і там, але на додачу до всього почали будувати чердаки й вартівні, спочатку нижче Ясенова при усті Річки (там, де тепер мурована Бабієва каплиця, зведена за опришківські гроші), а пізніше у Жаб’ї, щоб звідти повсякдень патрулювати гори. А ще (за наказом мандаторії) зробили застави на ріках; у місцях переправи тримали коло плаю варту, а також патрулювали ріки на малих дарабах, щоб опришки не могли переправлятися з одного берега на другий. Бо мандатор із Кут мав такий помисел: збудувати згодом у тих самих місцях, де були чердаки, нові катівні, нові катуші. Бо, як він казав, інакше в горах ніколи не буде порядку.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Мужчина в моем шкафу
Мужчина в моем шкафу
[Любовные романы / Любовное фэнтези / Современная проза / Фэнтези]
Нелегко начинать жизнь заново, когда у тебя ничего нет. Муж забрал квартиру, карьеру Майя принесла в жертву семье. Но чудеса случаются, даже когда в них не веришь. Не просто случаются, а выскакивают
0
Искры на орбите
Искры на орбите
[Любовные романы / Современные любовные романы / Фантастика / Космическая фантастика]
Я устроилась помощницей Деда Мороза на роскошный космический лайнер «Аврора», рассчитывая немного подзаработать и провести праздники среди огней, музыки и счастливых детских улыбок.Но с напарником
0
Шесть лет молчания
Шесть лет молчания
[Современные любовные романы / Современная проза / Роман]
Лекси знает расписание старшеклассника Кита лучше, чем своё. Он оборачивается в коридоре — всего на секунду, — и этого хватает, чтобы она придумала себе историю на шесть лет. Шесть лет тишины.
0
Последняя из рода Громовых 2
Последняя из рода Громовых 2
[Любовное фэнтези / Современная проза / Приключения / Фэнтези]
Я, принцесса Райвен, ставшая Риммой Громовой, успешно пересдала экзамены и зачеты, и даже сумела немного поднять свой уровень магии.Я постепенно осваиваю новую для меня Силу жизни и радуюсь, что
0
Лишняя в Академии
Лишняя в Академии
[Детективы / Приключения / Фантастика]
Как простой девушке из низов выжить среди элиты престижной Академии Паладинов, куда она поступила обманом, да еще и умудриться не вляпаться в новые неприятности? И как заставить самого классного
0
Обретешь не там, где ищешь
Обретешь не там, где ищешь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс / Проза / Роман]
Только я могла так вляпаться: познакомиться с парнем моложе себя, переспать с ним в первый же вечер, а на утро выяснить, что он настоящая звезда! Так, спокойно, это очень скоро останется в прошлом, и
0
Сдаюсь сибирскому спецназу
Сдаюсь сибирскому спецназу
[Современные любовные романы / Проза / Современная проза / Роман]
- Ты кто? Эй, говорить умеешь? - Я замержла, – сиплю, принимая на снегу позу пособлазнительнее. – Рот замерж. И жубы. И весь йижик. Там вофк, – показываю назад. – Пуштите погретша. Я ошень бежава.
0
Пол с Терауры
Пол с Терауры
[Научная фантастика]
На маленькой затерянной планете Тераура восьмилетний Пол не родился у своих родителей — они его выбрали. Томас и Анна, инженеры-терраформеры, любили его по-настоящему. Недолгое время мир был тёплым:
0
Добрые сказки Волшебной долины
Добрые сказки Волшебной долины
[Детская литература: прочее / Сказка / Детская проза / Детские приключения]
Дорогой собиратель чудес! Распахни обложку этой книги — и перед тобой раскинется Волшебная долина! В ней живут прекрасные принцы и капризные принцессы, коварный король и заботливая мать-королева,
0
Искатель 29
Искатель 29
[Попаданцы / РеалРПГ (RealRPG)]
ФИНАЛ Умереть, эпично взорвавшись? Могу, умею, практикую. Заинтересовать то ли богиню, то ли непонятно кого любовью к играм? Не вопрос. Попасть в новый мир, где можно встретить как опасности,
0
Развод. Пока я носила твоего сына
Развод. Пока я носила твоего сына
[Дом и семья / Психология / Секс и семейная психология / Современная проза]
Я лежу в роддоме и прошу только об одном: пусть наш сын родится в срок. Мне так нужен муж, его ладонь на моём животе, тихое «мы тебя ждём». Он привозит крошечные носочки для малыша. И целует другую
0
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
[Детективы / Триллер / Боевик / Современная проза]
Подпольных аукционов, где женщин и детей продают как товар, не существует. Так считает весь мир. Но дети продолжают исчезать, как когда-то исчезла сестра Эмми. Когда сама героиня становится следующей
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
8
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
14
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Домохозяйки с того света
Домохозяйки с того света
[Иронический детектив / Городское фэнтези]
В тихом и безупречном районе Спелвелли, где соседи знают друг о друге всё, происходит невозможное! Люси Джонс – самая милая и добрая жительница городка – найдена мёртвой в собственном зоомагазине.
0
Полтора аршина
Полтора аршина
[Попаданцы]
Весна 1916 года. Год назад Морозов настоял на том, чтобы четверым обокраденным вернули не вещь, а выбор: приехать, объяснить и предложить решить самим. Один отказался, вдова продала за четыре рубля,
0
Херонейский Лев
Херонейский Лев
[Приключения: прочее / Боевик / Проза / Историческая проза]
Херонея, 338 год до н. э. Жирная точка в истории Классической Греции и отправная веха Эллинистической эпохи. Пока объединенные полисы выставляют стену щитов, чтобы защитить свою свободу, хитрый
0
Зеленая лампа
Зеленая лампа
[Русская классическая проза / Новелла]
"Фантастика 2026-157". Компиляция. Книги 1-26
[Боевая фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Очередной 157-й томик  серии книг "Фантастика 2026", содержащий в себе законченные и полные циклы фантастических романов. В основе своей, романы включённые в эти сборники, есть эксклюзив, так как
0
Архивное дело
Архивное дело
[Детективы]
Мелиораторы, корчуя пни, обнаружили истлевший скелет, пролежавший в земле чуть не полвека. Долгие кропотливые розыски позволили восстановить доброе имя погибшего. ...По заключению судмедэксперта Зуев
0
После развода. И даром не нужен
После развода. И даром не нужен
[Современные любовные романы / Самиздат]
Возвращаюсь домой из отпуска и слышу от нашего говорящего попугая странные фразы: «Ксаночка, кубничку будешь? Чьи такие ножки? М-м-м». Тем же вечером муж знакомит меня с красивой брюнеткой лет
2
Генеративный искусственный интеллект. Как ИИ меняет нашу жизнь и работу
Генеративный искусственный интеллект. Как ИИ меняет нашу жизнь и работу
[Околокомпьютерная литература / Прочее]
НЕЗАКОННОЕ ПОТРЕБЛЕНИЕ НАРКОТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ, ПСИХОТРОПНЫХ ВЕЩЕСТВ, ИХ АНАЛОГОВ ПРИЧИНЯЕТ ВРЕД ЗДОРОВЬЮ, ИХ НЕЗАКОННЫЙ ОБОРОТ ЗАПРЕЩЕН И ВЛЕЧЕТ УСТАНОВЛЕННУЮ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОМ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ.
0
Отмеченная волком (ЛП)
Отмеченная волком (ЛП)
[Любовная фантастика / Эротика, Секс]
Оборотни охотятся на меня. Я была самой обычной девушкой, работала официанткой в баре маленького городка. И понятия не имела, что магия существует. До того дня, пока я пару раз не переехала своим
1
Регрессор №15 (Условный финал)
Регрессор №15 (Условный финал)
[Попаданцы / Самиздат / Альтернативная история]
«Так, что же со мной? Как такое возможно? Почему я?.. Божественное вмешательство? Безусловно. Только, Боже мой, зачем?! Разве кроме меня других людей на Земле нет? Разве я именно тот, кто достоин...
0
Белая слива Хуаньхуань
Белая слива Хуаньхуань
[Классическое фэнтези]
Юная Чжэнь Хуань, которая во время отбора произвела большое впечатление на императора и попала в его гарем, оказывается не единственной любимицей Сюаньлина. Статус наложницы дал ей не только
0
Попаданка и ее айдолы
Попаданка и ее айдолы
[Любовная фантастика / Самиздат]
Вы бы хотели коснуться любимого актера? А еще дышать с ним одним воздухом, есть из одной тарелки, ездить в одной машине, таскать на руках и... эх. Вот я — не хотела. А потому слушайте сюда: отдам
1