MoreKnig.org

На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Вінценз Станіслав



Шрифт:

– Вуєчку, миром! Як ся вам зимувало?

Але старий буркотливий ведмідь-самітник не виказав ані такої радості, як Дмитро, ані навіть жодного здивування. Він легко й обережно піднявся, обпершись передніми лапами об бік ялинового стовбура, похитав ним, подивився на Дмитрика, потім уже радше зі строгим, хоч і звиклим, холодом пройшов коло Попаді. Ще раз оглянувся на Дмитра і, поволі похитуючись, пішов до Гостового шукати чемериці. І більше тут не з’являвся жоден ведмідь.

І хоч той ведмідь ані не змовлявся з мандаторами, ані не тримав побратимства з друзями Дмитра, проте Дмитрика щось ніби вдарило межи очі, ніби відколеним уламком тієї крижаної стіни. Це не був страх, ані втіха. Тільки от що: він знову побачив, що, хоч і не сам-один ходить по світі, відчуває і живе, однак ні він, ні будь-хто інший не може нічого нікому дати, наче замуровані в льодяній коморі. Тепер усі ті думи, пісні, винаходи й науки, всі ті скарби, що він нагромадив за зиму, наче вмить розтанули і зникли. Так, наче тобі сниться, що ти лежиш серед дукатів і пломенистих брильянтів, а вранці прокинешся, сягнеш рукою – а то твердий камінь і старий кожух під головою.

Гірко зробилося Дмитрикові і навіть страшно. Він відчув себе таким самотнім, мов той пломінчик лойового каганця, що горить у темряві на вітрі й освітлює лиш на два кроки. Тріпоче такий пломінь на вітрі, тремтить, утікає від вітру, може згаснути будь-якої миті. Дмитрикові здавалося, що вже він не дочекається полонинського веснування, не побачить людей і тварин, пастухів та маржинки. Він уже не міг ночувати в печері. Потерпав там від задухи. Тоді він у заціпенінні нічого не їв по кілька днів, нікуди не ходив, голови до неба не піднімав. Сидів на ялині, занурений у дрімоту і зажуру, або ходив з опущеною головою навколо башти, щоб зігрітися. Таку біду приніс йому той старий ведмідь. Гей! Чорним дьогтем розлилося то йому по серці.

Зрозумів Дмитрик, що він уже не такий самий, як був перед тим, і що ніколи таким не буде. Бо, якщо придивитися ближче, то, може, нема за чим сумувати. Увесь цей світ німий сліпий і глухий. Власне, людський і живий світ був тільки такий, як луна отам під Гостовим верхом. Що йому крикнеш, що йому заспіваєш, то тобі повертається. І все це таке саме пусте баяння, висотане лише з його власної нещасної голови, яка сама одна дзвонить і б’ється посеред марноти світу. Так само й людські та інші живі голоси. Неначе промовляють подібно, як ті шепоти й пісні, що їх він чув у святочні весняні ночі. Поки слухаєш, чуєш те, що сам кажеш і що хочеш. А коли мовчиш, коли відвернешся й не дивишся, то хто знає, яка потвора і паскуда за твоєю спиною вишкірює на тебе зуби і пащеку.

А може, все не так?

Може, щойно тепер він ще краще міг дізнатися, яка то вона Льодова Баба, яка її сила! Може, це вона і йому тепер вуха заклала, очі замурувала. Може, і тут, і всюди довкола, досі плачуть усі істоти, стогнуть ті голоси, як старенька неня, як стара ріка. Та льодова відьма замкнула, затиснула, закоркувала всі уста. Серця позаклинала і заморозила, пупки поперерізала ота Баба, що пеленає на смерть.

І морить голодом живу журбу.

Уві сні Баба понакладала Дмитрові болючі пута на руки, важкі кайдани на ноги, а на серце залізні обручі. Смикав він їх і розривав із люттю, і прокидався з криком розпачу та гніву.

І врешті так його виштовхнуло з того набою самотності, наче з великої гармати. Він мчав і рвався вперед, щоб зламати обручі мовчання, видерти ґрати полонинської самоти, розтрощити брами пустельної в’язниці.

Сам не знав, як він опинився біля Голов. Продираючись лісами й оленячими стежками, лякаючи дорогою глухарів, які тріпотіли крилами, наче плахтами, він дістався аж до батьківської хати.

Було раненько перед світанком, зірки вже зблідли, коли з узлісся він побачив, немов верхівки святині, розлогі, розчепірені, вкриті ясним листям стовбури Василюкової буковинки. А поміж ними – вигнуті дахи батьківської ґражди. Далі на північ, високо над Просічним, зеленіла ще більша Шкіндова буковинка. Він знав, що там, де зеленіють два прадавні буки-близнюки, є таємне, заховане у заглибленні джерело та корито-поїлка. І туди по воду приходить чорноока Шкіндова дівчина. Він стояв так і дивився, як на найбільше диво. Коли б узимку на Гостовім або далеко на Чорногорі перед ним з’явився блискотливий драконячий замок у вирі світла, він не дивувався б так сильно, як тепер, коли побачив свою хату й рідні буковинки. Раптом десь унизу, в гаю над Річкою зозуля задзвонила свій перший вранішній сигнал. І відразу ж озвалися співом розбуджені нею дрозди, зяблики та іволги. На мить якимось дивом перегорнулися назад сторінки його долі. Він сам не вірив, що став лісовою людиною. Бо ж так завжди з дитинства слухав ці голоси птахів на світанку. Було йому тепер, як тоді, коли на Благовіщення ходив раненько з татом до церкви аж на Красноїлля. Одну службу відправляли на буковинках і гаях зозулі та малі пташки, а другу – священик із дяком і ґаздами у церкві. Він несміло заходив усередину церкви, осяяної світлом воскових свічок. А тепер зі ще більшою побожністю, хрестячись і піднімаючи руки до сонця, він входив до своєї буковинки. На знак привітання ударяв буки-близнята по стовбурах, наче старих другів по плечах. Входив до своєї оселі, яка, хоч йому і світ перевернувся, стоїть тут, ще не провалилася і не розвіялася, мов туман.

Але – замкнулася перед ним брама лісової в’язниці, коли він уже виходив на волю.

Хата була порожня і зачинена, мешканців і худоби не було. Було видно, що святий Юрій уже був або наближався, і що всі вирушили з худобою на спільне пасовисько —для переведення худоби через вогонь, для весняних обрядів та весняного святкування. Він не міг туди піти і тут чекати не міг. Лише вирізав сокирою перед порогом хати свій знак сонечка і стрілку в напрямі верхівки Льодової Баби. Він посидів у затінку буків, сумно дивлячись угору на їхні гілки, на їхні кучеряві вітцівські голови. І знову видряпався на хребет. Знов огорнув його пронизливий полонинський вітер. Знову засунулися на серці засуви й скували залізні ланцюги.

Він гасав хребтом, по полонинах по кілька днів поспіль, щоб постійно бачити щось інше: ліси жерепу, скелі та берди, далекі розлогі види. Але що більше гір він бачив, завжди нові гори, то більш безнадійною була його в’язниця, то більш безкрайою. Він утікав від цього простору, летів уперед полонинськими просторами, ніби щось його гнало, перекидаючись на корчах, ранячись і закривавлюючи лице. Шал охопив молоду голову. Він рвав на собі волосся, порозривав одяг. А часом, пошепки або стогнучи, з безтямним хрипінням, повторював болісні викрики ріки:

Тільки луна відповідала, тільки глибоко у ярах та пущах шуміли потоки.

Молодецький рій

Не раз ми вже чули, як відбувалися весняні зльоти лісових людей. Не один повістун це описував: як вилізали з зимарок, коли бучки зазеленіли, а шишки порожевіли, як сходилися звідусіль, збиралися, гукали, віталися й вирушали на виправи. І кожен повістун здалека нам це гарненько показує, неначе виставу в театрі чи кольорові малюнки. Хто знає, чи Андрійкові теж так вдасться. Зате він веде тебе, брате, за руку туди, просто у ті темні старі пущі й у ті далекі часи. І тепер уже гейби з тобою відбувається те саме, що було з молодцями. Хоч від цієї самоти задуха смутку стискає тобі серце, у кишках бурчить від голоду, у голові б’ють дзвони від обурення та гніву, однак плечі наповнюються юнацькою силою, а груди розпирає гордість. От якби рубонув чи мандатора, чи самого губернатора, то накрився б той, бідака, тоненькими ніжками, і тріснули б йому білі парадні штанята на самому задку.

У різні часи по-різному відбувалися ці зльоти. Такий бунтівник, як Довбуш, відкрито скликав усіх і самим трембітанням із полонини вже був здатен перетворити на свою ватагу весь народ. По-іншому було, коли навесні стягувалися на верхи, у домовлене місце, старі бійці, досвідчені опришки.

А ще інакше тепер, у Василюкові часи, коли розпорошені, затаєні та збідовані молоді втікачі, як налякані голуби, що розлетілися з розбитої соколом зграйки, поволі виринали зі своїх гір та шукали один одного по лісах і полонинах. У ті часи вже не тільки у ближніх горах, але й на пустинній Верховині зимувало, переховувалося багато втікачів, біженців та приблуд, хоч мало ще там було колиб і полонинського господарства. Але зате там було де ховатися у тих просторах, тож нераз вони один про одного не знали, адже навіть дими від ватри випускали надвір спеціальними прихованими кахлями. А тепер навесні не один утік із долів, не один перебрався сюди зі сховків, ближчих до сіл.

На весну по верхах починали з’являтися високі дими – молодецькі знаки та сигнали. Порозумівшись так з полонини на полонину димом ватри, молодики знаходили один одного. Дехто був майже без зброї, а хтось такий хворий, що ледве ноги волочив. Не один живився цілу зиму кулешею без солі або жив із м’яса впольованої дичини. Мало хто був добре чи хоч би тепло одягнений. Бо хоч і мав у хаті досить одягу, не було часу схопити з собою, або ж утратив голову, коли тікав, і нічого теплого не взяв. У чорних просмолених сорочках, із розкуйовдженим волоссям, із сажею на обличчі, на ногах вони мали якісь почорнілі шмати замість капчурів, постоли, покручені від сушіння при ватрі. Однак воліли так бідувати, ніж дати себе зашнурувати у військові гамаші чи в кайданах годувати собою тюремних вошей21.

Сходилися вони повільно, обережно, виглядаючи крізь гущавину жерепу, слідкуючи і загострюючи увагу. Бо хоч пушкарські та військові ровти рідко заходили у високі полонини, і то хіба на якусь сплановану велику облаву, все ж кожен леґінь добре знав цю історію походу шибениць у гори. Знав, що шибеничка всюди чигає, і не мав охоти бігати крізь «ґасю», тобто вулицю з ліщинових палиць, призначених для дезертирів.

Підійшовши ближче, вони тричі перегукувалися, відповідно до пори дня: писком яструба чи пугуканням сови. Побачившись нарешті – оскільки не були знайомі, – вони оглядали один одного довго і пильно, здалека випитували один одного, часом із пістолетом у руці, з пальцем на цинґлі або із занесеною бардкою, зближаючись тільки на відстань польоту топірця. Врешті укладали знайомства і побратимство. Тим часом знайомі сердечно віталися, гучно сміючись, майже плачучи, потискаючи і трясучи руки, безперервно викрикуючи питання та відповіді, граючи на флоярах, танцюючи й вівкаючи, ділячись харчами, тютюном і порохом.

Коли вже утворився цілий рій, починали розмовляти, радитися. Радилися, звідки взяти ватажка. Бо, як бджоли матки, вони потребували ватажка, аби вказав їм, що мають робити з бідою і з силою, зі своєю лісовою недолею і з юнацькою свободою. Багато які з чужих заволоків, були злидарями і не мали у горах родини та побратимів. Натомість інші, хоч і заможні верховинські хлопці, ніколи не висували носа далі від гір, ба навіть дальших гірських поселень уже не знали. Тому такі мали б постійно кружляти коло власної хати, коло власного села. І так, ясна річ, потрапили б до рук пушкарів. Отож ватажок був необхідний. І мусив це бути хлоп не тільки сміливий і сильний, але й бувалий, досвідчений і кмітливий. Було б ще краще, якби трапився чоловік учений, як казали «глибокоукий», або навіть обізнаний у примівках та чарах, із верховинського роду.

Отак сиділи молоді, обдерті вигнанці там високо на полонині Лостун, на захід від витоків Черемоша. І десь там на краю величезних гущавин та лісів жерепу вони випалили собі невеличку полянку біля самої полонини, прилучку. Розклали ватру і пекли над вогнем м’ясо з оленя, якого вбив довбнею мисливець Куділь. І там при ватрі розповідали один одному про свої пригоди та в чинки, про втечу й зимівлю. І радилися, радилися довго про те, який ватажко їм був би потрібний.

Серед полів кукурудзи або серед високих пагонів квасолі влітку часто яскравіють на підгірських городах довгими смугами маки: рожеві, білі, червоні, пурпурні. Одні нерозгорнені, стулені в брості, інші розкриті, простягають кольорові руки, а ще інші – з осипаними пелюстками. Отак яскравіють у людській пам’яті ці спогади про юнаків, хоча вже повмирали їхні внуки та правнуки.

Були там тоді між ними – як переказують – ті славні втікачі з війська: Чупрей! – Куділь! – Лизун!

Хтось може собі подумати, що то якісь незграби, просто собі дезертири. А то були справжні вояки, не гамашеві. Крикни на них, то відразу полетять тобі воювати царів і здобувати міста чи замки, хоч би й сам Царгород.

Ще від осені сидів тут у сховку Мартищук, молодий, майже дитя, але завзятець. Він підстрелив якогось комісара нібито цісарських лісів, високого достойника з губернії. Мартищук був мисливцем, ішов собі лісом, за слідом звірини, сам-один, тільки з рушницею. А пан комісар у товаристві достойників і пушкарів. Мартищук взагалі не шукав зачіпки, але панок заволав:

– Гей же, опришку! Нашим цісарським лісом лазиш і крадеш?

[21] Масові втечі від армії, самогубства, смерті внаслідок ностальгії та сухот набули настільки великого розмаху під час військової служби, що згодом австрійський уряд був змушений припинити на деякий час вербування рекрутів на Верховині (див. Ludwik Grzymała Jabłonowski. Złote czasy i wywczasy, також K.W. Wójcicki – Nadprucie, стаття в часописі «Kwartalnik Naukowy», Краків 1035, і Stare gawędy i obrazy, Варшава 1840. Порівняйте також Wincenty Pol. Północny Wschód Europy).

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Мужчина в моем шкафу
Мужчина в моем шкафу
[Любовные романы / Любовное фэнтези / Современная проза / Фэнтези]
Нелегко начинать жизнь заново, когда у тебя ничего нет. Муж забрал квартиру, карьеру Майя принесла в жертву семье. Но чудеса случаются, даже когда в них не веришь. Не просто случаются, а выскакивают
0
Искры на орбите
Искры на орбите
[Любовные романы / Современные любовные романы / Фантастика / Космическая фантастика]
Я устроилась помощницей Деда Мороза на роскошный космический лайнер «Аврора», рассчитывая немного подзаработать и провести праздники среди огней, музыки и счастливых детских улыбок.Но с напарником
0
Шесть лет молчания
Шесть лет молчания
[Современные любовные романы / Современная проза / Роман]
Лекси знает расписание старшеклассника Кита лучше, чем своё. Он оборачивается в коридоре — всего на секунду, — и этого хватает, чтобы она придумала себе историю на шесть лет. Шесть лет тишины.
0
Последняя из рода Громовых 2
Последняя из рода Громовых 2
[Любовное фэнтези / Современная проза / Приключения / Фэнтези]
Я, принцесса Райвен, ставшая Риммой Громовой, успешно пересдала экзамены и зачеты, и даже сумела немного поднять свой уровень магии.Я постепенно осваиваю новую для меня Силу жизни и радуюсь, что
0
Лишняя в Академии
Лишняя в Академии
[Детективы / Приключения / Фантастика]
Как простой девушке из низов выжить среди элиты престижной Академии Паладинов, куда она поступила обманом, да еще и умудриться не вляпаться в новые неприятности? И как заставить самого классного
0
Обретешь не там, где ищешь
Обретешь не там, где ищешь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс / Проза / Роман]
Только я могла так вляпаться: познакомиться с парнем моложе себя, переспать с ним в первый же вечер, а на утро выяснить, что он настоящая звезда! Так, спокойно, это очень скоро останется в прошлом, и
0
Сдаюсь сибирскому спецназу
Сдаюсь сибирскому спецназу
[Современные любовные романы / Проза / Современная проза / Роман]
- Ты кто? Эй, говорить умеешь? - Я замержла, – сиплю, принимая на снегу позу пособлазнительнее. – Рот замерж. И жубы. И весь йижик. Там вофк, – показываю назад. – Пуштите погретша. Я ошень бежава.
0
Пол с Терауры
Пол с Терауры
[Научная фантастика]
На маленькой затерянной планете Тераура восьмилетний Пол не родился у своих родителей — они его выбрали. Томас и Анна, инженеры-терраформеры, любили его по-настоящему. Недолгое время мир был тёплым:
0
Добрые сказки Волшебной долины
Добрые сказки Волшебной долины
[Детская литература: прочее / Сказка / Детская проза / Детские приключения]
Дорогой собиратель чудес! Распахни обложку этой книги — и перед тобой раскинется Волшебная долина! В ней живут прекрасные принцы и капризные принцессы, коварный король и заботливая мать-королева,
0
Искатель 29
Искатель 29
[Попаданцы / РеалРПГ (RealRPG)]
ФИНАЛ Умереть, эпично взорвавшись? Могу, умею, практикую. Заинтересовать то ли богиню, то ли непонятно кого любовью к играм? Не вопрос. Попасть в новый мир, где можно встретить как опасности,
0
Развод. Пока я носила твоего сына
Развод. Пока я носила твоего сына
[Дом и семья / Психология / Секс и семейная психология / Современная проза]
Я лежу в роддоме и прошу только об одном: пусть наш сын родится в срок. Мне так нужен муж, его ладонь на моём животе, тихое «мы тебя ждём». Он привозит крошечные носочки для малыша. И целует другую
0
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
[Детективы / Триллер / Боевик / Современная проза]
Подпольных аукционов, где женщин и детей продают как товар, не существует. Так считает весь мир. Но дети продолжают исчезать, как когда-то исчезла сестра Эмми. Когда сама героиня становится следующей
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
8
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
14
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Домохозяйки с того света
Домохозяйки с того света
[Иронический детектив / Городское фэнтези]
В тихом и безупречном районе Спелвелли, где соседи знают друг о друге всё, происходит невозможное! Люси Джонс – самая милая и добрая жительница городка – найдена мёртвой в собственном зоомагазине.
0
Полтора аршина
Полтора аршина
[Попаданцы]
Весна 1916 года. Год назад Морозов настоял на том, чтобы четверым обокраденным вернули не вещь, а выбор: приехать, объяснить и предложить решить самим. Один отказался, вдова продала за четыре рубля,
0
Херонейский Лев
Херонейский Лев
[Приключения: прочее / Боевик / Проза / Историческая проза]
Херонея, 338 год до н. э. Жирная точка в истории Классической Греции и отправная веха Эллинистической эпохи. Пока объединенные полисы выставляют стену щитов, чтобы защитить свою свободу, хитрый
0
Зеленая лампа
Зеленая лампа
[Русская классическая проза / Новелла]
"Фантастика 2026-157". Компиляция. Книги 1-26
[Боевая фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Очередной 157-й томик  серии книг "Фантастика 2026", содержащий в себе законченные и полные циклы фантастических романов. В основе своей, романы включённые в эти сборники, есть эксклюзив, так как
0
Архивное дело
Архивное дело
[Детективы]
Мелиораторы, корчуя пни, обнаружили истлевший скелет, пролежавший в земле чуть не полвека. Долгие кропотливые розыски позволили восстановить доброе имя погибшего. ...По заключению судмедэксперта Зуев
0
После развода. И даром не нужен
После развода. И даром не нужен
[Современные любовные романы / Самиздат]
Возвращаюсь домой из отпуска и слышу от нашего говорящего попугая странные фразы: «Ксаночка, кубничку будешь? Чьи такие ножки? М-м-м». Тем же вечером муж знакомит меня с красивой брюнеткой лет
2
Генеративный искусственный интеллект. Как ИИ меняет нашу жизнь и работу
Генеративный искусственный интеллект. Как ИИ меняет нашу жизнь и работу
[Околокомпьютерная литература / Прочее]
НЕЗАКОННОЕ ПОТРЕБЛЕНИЕ НАРКОТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ, ПСИХОТРОПНЫХ ВЕЩЕСТВ, ИХ АНАЛОГОВ ПРИЧИНЯЕТ ВРЕД ЗДОРОВЬЮ, ИХ НЕЗАКОННЫЙ ОБОРОТ ЗАПРЕЩЕН И ВЛЕЧЕТ УСТАНОВЛЕННУЮ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОМ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ.
0
Отмеченная волком (ЛП)
Отмеченная волком (ЛП)
[Любовная фантастика / Эротика, Секс]
Оборотни охотятся на меня. Я была самой обычной девушкой, работала официанткой в баре маленького городка. И понятия не имела, что магия существует. До того дня, пока я пару раз не переехала своим
1
Регрессор №15 (Условный финал)
Регрессор №15 (Условный финал)
[Попаданцы / Самиздат / Альтернативная история]
«Так, что же со мной? Как такое возможно? Почему я?.. Божественное вмешательство? Безусловно. Только, Боже мой, зачем?! Разве кроме меня других людей на Земле нет? Разве я именно тот, кто достоин...
0
Белая слива Хуаньхуань
Белая слива Хуаньхуань
[Классическое фэнтези]
Юная Чжэнь Хуань, которая во время отбора произвела большое впечатление на императора и попала в его гарем, оказывается не единственной любимицей Сюаньлина. Статус наложницы дал ей не только
0
Попаданка и ее айдолы
Попаданка и ее айдолы
[Любовная фантастика / Самиздат]
Вы бы хотели коснуться любимого актера? А еще дышать с ним одним воздухом, есть из одной тарелки, ездить в одной машине, таскать на руках и... эх. Вот я — не хотела. А потому слушайте сюда: отдам
1