«Теорія права і держави: Підручник.»: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

5) системні зв'язки актів усередині певної галузі з актами інших галузей законодавства через нормативні приписи, що містяться в їх статтях (стаття - структурний первинний елемент як галузі законодавства, так і всього законодавства в цілому);

6) формально-логічний поділ галузей законодавства на інститути законодавства.

Кожна галузь законодавства слугує загальним цілям усієї системи законодавства й одночасно виконує власну, цілком визначену роль, має свою соціальну цінність. Недоцільно здійснювати поділ галузей законодавства на основні та неосновні, підносити одну галузь законодавства над іншою.

Види галузей законодавства за їх горизонтальною структурою:

• галузеве - система нормативних приписів, що виражають норми однієї галузі права (конституційне, цивільне, кримінальне та ін.);

• внутрішньогалузеве (спеціальне) - система нормативних

приписів, що виражають норми підгалузі чи інституту права) (кримінально-виконавче законодавство як внутрішньогалузева частина кримінального законодавства);

• багатогалузеве (комплексне) - система нормативних приписів кількох галузей, підгалузей, інститутів права, котрі становлять відносно самостійну (комплексну) сферу суспільного життя. Комплексні галузі законодавства спрямовані на урегулювання не однорідних, а різнорідних суспільних відносин (адміністративних, фінансових, цивільних, трудових, підприємницьких тощо) за допомогою поєднання норм різних галузей права (господарське законодавство, транспортне законодавство, ювенальне законодавство, муніципальне (комунальне) законодавство та ін.).

Основним галузям права зазвичай відповідають самостійні галузі законодавства. Але галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права. З одного боку, можуть існувати галузі законодавства (тобто групи нормативних правових актів, що фактично відокремилися) без галузей права (наприклад, законодавство про нотаріат тощо), а з другого - галузь норм права, що об’єктивно сформувалася, не здобуває галузевого (кодифікованого) законодавчого вираження (наприклад, норми фінансового права, права соціального забезпечення, освітнього права тощо - не кодифіковані й розосереджені по різних нормативних актах).

Інститут законодавства - сукупність нормативних приписів галузі законодавства, що виражають зміст взаємозалежних правових норм, які регулюють певну групу (вид) суспільних відносин, а також суспільні відносини або їх елемент. Інститут законодавства - нижчий в ієрархії групування норм права і водночас важливий інтеграційний елемент системи законодавства. Від ефективності його дії залежить функціонування всієї системи законодавства.

Ознаки інституту законодавства:

1) є сукупністю нормативних приписів галузі законодавства;

2) служить матеріальним вираженням інституту права;

3) втілює у своєму змісті конкретну юридичну конструкцію;

4) базується не лише на загальних положеннях і принципах законодавства, а й на певному (головному для нього) внутрішньогалузевому регулятивному принципі.

Види інститутів законодавства (вони, зазвичай, визначаються інститутами права): галузеві - сукупність нормативних приписів, що виражають зміст взаємозалежних норм однієї галузі права (інститут неосудності); міжгалузеві - сукупність нормативних приписів, що виражають зміст взаємозалежних норм кількох галузей права (інститут відповідальності); комплексні (суміжні) - сукупність нормативних приписів, що виражають зміст взаємозалежних норм, об’єднаних з кількох суміжних галузей права (інститут опіки і піклування, що є суміжним між цивільним правом і сімейним правом).

Галузь та інститут законодавства різняться насамперед за обсягом регулювання. На відміну від галузі, що виражає зміст системи норм права, яка регулює усю сукупність якісно однорідних суспільних відносин, інститут законодавства відтворює зміст норм права, що регулюють або різні сторони одних типових суспільних відносин, або його відмітні ознаки.

Розділ 16. ПРАВОВА СИСТЕМА. ОСНОВНІ ТИПИ (СІМ’Ї) ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ

§ 1. Поняття і ознаки правової системи

Кожна держава має свою національну правову систему. Правова система - це складне сумарне багатопланове поняття, через яке прямо відображається зв’язок права з усією структурою суспільства і держави. Це стан правового життя соціуму, що складається із взаємодії таких правових явищ і процесів, як правові норми, правові установи, їх нормотворча і правозастосовна діяльність, правовідносини, правосвідомість, правовий менталітет, правова культура тощо.

Правова система - це зумовлений об’єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісний комплекс взаємозалежних і погоджених правових засобів (спеціальних і загальних), які призначені для регулювання суспільних відносин або виникають внаслідок такого регулювання, що постійно відтворюються і використовуються людьми та їх організаціями (у тому числі державою) як суб’єктами права для досягнення приватних і публічних цілей, забезпечення правопорядку. Завдяки сукупності основоположних норм конституція має фундаментальне значення для всієї правової системи.

Правову схему становлять:

Спеціальні правові засоби, які діють: на мікрорівні- це прості способи: дозволи, зобов’язання, заборони (первинні); заохочення, рекомендації, покарання, пільги та ін. (вторинні); на макрорівні - норми права; принципи права; суб’єктивне право; акти застосування права; акти тлумачення права та ін.

Комплекс спеціальних правових засобів складає механізм правового регулювання, що забезпечує результативний правовий вплив на суспільні відносини.

Загальні правові засоби - правосвідомість, правомірна поведінка, юридична практика, правове виховання, правова культура, правова законність, правовий порядок та ін.

Загальні правові засоби - частина механізму правового впливу на суспільні відносини.

Спеціальні і загальні правові засоби в сукупності -увесь механізм правового впливу на суспільні відносини

Ознаки правової системи:

1) є різновидом соціальної системи (поряд з політичною, економічною, релігійною тощо);

2) формується і функціонує в територіальних межах держави, тому гаку правову систему називають національною (на відміну від міжнародних правових систем співтовариств - ЄС, Ради Європи);