«Теорія права і держави: Підручник.»: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

4) наявність центру з владними повноваженнями управління, здійснюваного на підставі власного розуміння, а не закону;

5) централізація і концентрація влади в одному або двох взаємозалежних органах, рішення яких вважаються беззаперечними;

6) застосування позасудових методів примусу;

7) відсутність свободи утворення і діяльності політичних партій (діє одна проурядова партія або декілька партій під жорстким контролем);

8) звуження (обмеження) політичних прав і свобод людини;

9) перевага інтересів держави над інтересами особи і суспільства. Влада за авторитарного режиму займається передусім питаннями власної безпеки, суспільного порядку, оборони і зовнішньої політики, хоч вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні перетворення, не руйнуючи при цьому механізму ринкового саморегулювання, проводити досить активну соціальну політику.

Авторитарний режим не настільки різкий у крайніх виявах, як тоталітарний. Будучи загалом недемократичним, він прокламує окремі демократичні елементи: 1) певну автономію особи і суспільства у сферах, що не належать до політики; 2) економічний, соціальний, культурний і частково ідеологічний плюралізм; 3) необов’язковість винятково планового управління економікою; 4) недоцільність установлення державного контролю в усіх сферах життєдіяльності суспільства; 5) розвиток суспільства на моральних засадах.

Приклади авторитарних режимів: Піночета в Чилі (1973-1989 рр.); Кім Ір Сена в Північній Кореї (1950-1980 рр.); Сухарто в Індонезії (1967-1998 рр.) та ін.

Тоталітарний державний (політичний) режим - стан недемократичної організації державної влади, за якої в руках харизматичного лідера (Гітлер, Сталін, Мао Цзедун, Муссоліні та ін.) зосереджується необмежена влада, встановлюється монополія державної власності, панує єдина ідеологія (ідеократія), обмежуються або порушуються основні права людини, усуваються легальні можливості для вільного волевиявлення населення (немає гласності, переслідується опозиція, здійснюється тотальний контроль над усіма сферами особистого і громадського життя, встановлюється репресивний примус громадян до виконання волі влади).

Різновидами цього режиму є:

• расистський - проводить політику обмеження прав і свобод людини за расовою ознакою, підтримує політику панування однієї расової групи;

• фашистський - спирається на необмежену владу на чолі з харизматичним лідером, для якого людина - ніщо;

• військово-диктаторський - спирається на збройні сили, з допомогою яких захоплює владу (нерідко шляхом державного перевороту);

• мусульмансько-фундаменталістський - спирається на ісламську релігію, вважає Коран основним законом держави, нехтує правами людини.

Ознаки тоталітарного режиму:

1) відсутність реалізації (найчастіше і юридичного закріплення) принципу «поділу влади» й зосередження влади в руках однієї особи або олігархії (групи осіб), непідконтрольних народу;

2) нетерпимість до політичного інакодумства, його переслідування;

3) єдина ідеологія, відсутність гласності і дія суворої політичної цензури;

4) монополія однієї партії, заборона діяльності опозиційних партій та організацій;

5) жорстка централізація влади, зосередження її в руках центральних органів держави;

6) панування державної власності;

7) одержавлення громадських організацій, перетворення їх на державних «придатків»;

8) знецінення людини, погляд на неї як на засіб для досягнення цілей держави; фактична відсутність (за формального проголошення) прав і свобод людини, механізму їх захисту;

9) мілітаризація суспільного життя.

Приклади тоталітарного режиму: сталінізм в СРСР( 1930-1953 рр.), маоїзм у Китаї (1954-1976 рр.), фашизм в Італії (1922-1945 рр.), націонал-соціалізм у Німеччині (1933-1945 рр.).

Розділ 8. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ І ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ

§ 1. Механізм держави, ознаки, структура

Механізм держави - цілісна, ієрархічна, динамічна система державних органів, підприємств, установ, що здійснює завдання і функції держави на основі і в межах права.

Ознаки механізму держави:

1) структурована система - її структура складається з елементів, тісно пов’язаних між собою. Політико-організаційну основу системи становлять органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;