— Боконон?
— Так, а що?
— Чи можу я спитати, про що ви думаєте?
— Я думаю, юначе, про завершальну фразу «Книг Боконона». Час для останнього речення настав.
— Вам це вдалось?
Він знизав плечима та подав мені папірець. Ось що я на ньому прочитав:
«Коли б я був молодим чоловіком, я написав би історію людської дурості; а потім я зійшов би на вершину гори Мак-Кейб, ліг би на землю, підклавши мою історію під голову замість подушки; а потім я підібрав би з землі крихітку тієї блакитно-білої отрути, що перетворює людей на статуї; і я зробив би статую з себе самого — постать, що лежить горілиць, моторошно посміхаючись, і показує довгого носа Самі-Розумієте-Кому».
«Колиска для кішки» — це художня вигадка. Імена, персонажі, місця та події є витвором уяви автора й нічого спільного з дійсністю не мають. Будь-який збіг із реальними особами, живими чи померлими, подіями або місцевостями є цілковито випадковим.
Найкращий сатирик Америки Курт Воннеґут — це…
Унікальний автор… один із тих письменників, які створюють для нас нові пейзажі, дають імена місцям, дуже добре нам знайомим.
Найталановитіший з наших митців чорного гумору… Ми сміємося для самозахисту.
Майстер соціальної сатири, який нікого не наслідує і якого ніхто не здатен наслідувати.
Ця книга — привід для святкування!
Той, хто сміється, пророкуючи долю.