Ти теж не танцюєш, Наташа, мене тут ніхто не розуміє.
Петро. Зятьок мій дорогенький.
Альоша. Папа, ви мене впізнали.
Петро. Так зятьок.
Альоша. Я такий радий… Я такий радий. Давайте я вас поцілую. Ви мене розумієте.
Петро. Так я тебе розумію.
Альша. Як добре. Давайте я вас ще раз поцілую… Ми одної з вами крові.
Петро. Так, наша кров однаково з тобою проспиртована.
Альоша. Як добре.
Гоп, я Чипурело
Гоп, я Парамело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Розумієте я із-за вашої Наташі свободу втратив.
Петро. Розумію. Але це тільки початок, потім ти все втратиш: і незалежність, і гідність, і повагу друзів, і ще багато чого.
Альоша. Папа, дай я тебе поцілую. Тільки ти мене розумієш.
Гоп, я Парамело
Гоп, я Чипурело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Гоп…
(Петро підспівує і танцює з женихом).
Мати. Петро, іди сюди.
Альоша. Папа, я хочу тобі сказати, ти мене зрозумієш.
Петро. Кажи.
Альоша. Ти мужик?
Петро. Я мужик.
Альоша. І я мужик. Ти не будеш на мене ображатись, якщо я твою доньку отак в руках буду тримати.
Петро. Вірно, так і треба їх тримати, а то якщо їх не тримати, то вони таке почнуть.
Мати. Що ти верзеш.