Хоч який би був хороший –
Буде гіршим від свині.
ПРИСПІВ (Танцює)
Входить Петро, трішки шатається і трішки язик в нього заплітається.
Петро. Жениха за-мов-ля-ли, то зу-стрі-чай-те. На «Мер-сі» при-був.
Мати. Де це ти нализався вже?
Петро. Там уже немає.
Мати. Іди сюди, а то гості вже йдуть. Та хлібину візьми і рушник.
(Петру передає в руки рушник і хлібину).
Мати. Стань біля мене,і не шатайся.
(Заходять гості. Першим боярин в костюмі при краватці, а за ним жених в досить незвичній формі: футболці з надписом «Дніпро» №10 «Коноплянка» і трусах).
Мати. Що це таке?
Альоша. Мама, що ви не впізнали мене. Це ж я приїхав, ваш зять Альоша. Що ж тут незрозумілого.
Мати. До мене щось не доходить.
Альоша. Розумієте, я ваш зять, я вашу дочку Наташу беру заміж… Розумієте. Ну, що до вас так тяжко доходить. Зараз я беру вашу дочку Наташу, і веду до ЗАГСу. Там грає музика, вальс Мендельсона, я одягаю обручку, мені одягають обручку, п’ємо шампанське і була ваша Наташа, а стала наша. Зрозуміло.
Мати. Але що за вигляд?!
Альоша. Що вам дався мій вигляд. Сьогодні в мене весілля, а ви такі сумні. Де музика… Маестро музику. (Співає).
Гоп, я Парамело
Гоп, я Чипурело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Гоп…
Матуся, ну чого ви не танцюєте? Вам що не весело?
Мати. Поки що не весело.
Альоша. Які ви сурові, мама, а де моя наречена. Наташа, ау – Наташа… Ось моя наречена, ось моя люба. Яка ти гарна сьогодні, найкраща в світі, а я ось букет квітів привіз. Ти просила, тримай… Ти сама краща в світі наречена, але чому ти не радієш. Ти що мене не впізнала? Це ж я Льоша, твій наречений. Пам’ятаєш ми в поїзді познайомились, який до Одеси їхав. Потім я листи тобі писав, а ти мені. Я тобі в кохані признався. Ти була така рада, а зараз чому не радієш… Давай веселитись, у нас же весілля… Чому музика не грає… Я вимагаю музику.
Гоп, я Парамело
Гоп, я Чипурело
Циганський принц
Самбілі тули я.
Гоп…