Настя. Так.залишилось вложить останній локон і закріпити зачіску лаком.
Наташа. От і добре. Значить, ми встигнемо. Вони будуть хвилин через сорок.
Настя. Звичайно.
(Входить мати).
Наташа. Мама, вони вже виїхали. Льоша дзвонив.
Мати. От і добре. А ви ще довго?
Настя. Зараз закінчуємо.
Мати. От і добре. Я зараз віднесу дівчатам стрічки, щоб вони уквітчали машини, а потім прийду тебе одягати.
Наташа. Ти ж тільки бери ті, що ми вчора з Льошою купили.
Мати. Звичайно. Та й батька вже пора одягати, а то скоро гості приїдуть.
(Мати виходить,Настя зробила зачіску, закріпила лаком).
Настя. Здається, все. Ну, як тобі?
Наташа. Хорошо. Дякую тобі. Ти просто майстер золоті руки.
Настя. Ні, я не майстер, я а поки що тільки вчуся.
Наташа. Будемо вважати, що ти хороший учень і здала свій екзамен на «відмінно».
Настя. Дякую. Я теж задоволена своєю роботою, хоч на виставку тебе подавай.
Наташа. Скоро поїдемо. Там нас обсудять.
Настя. Тобі немає чого боятися. А що це таке на столі в тебе лежить?
Наташа. Де?
Настя. Та оце щось таке дивне. (Бере оберіг в руки)
Наташа. Та це весільний оберіг.
Настя. Навіщо він тобі?
Наташа. Сама не знаю, але баба Даша сказала, що він володіє чудодійною силою, яка захищає мене і мого чоловіка від порчі чи то дурного погляду і всякої зарази.
Настя. І ти віриш цьому?
Наташа. Звичайно, ні. Хотя баба Даша говорила, що це засушена і заспиртована лапка від жаби, яку вона впіймала в Вельпургієву ніч. Ти знаєш, що це таке Вельпургієва ніч?
Настя. Ні.
Наташа. От бачиш не знаєш. Я б теж не знала, але вичитала про це у «Фаусті». Це ніч з 30 квітні на перше травня, коли на шабаш збирається вся нечиста сила: відьми, упирі, чорти і вони творять всі неподобства.
Настя. І це ти будеш одягати на себе?
Наташа. Звичайно, ні. Боже мене там засміють. Між іншим тебе теж згадувала баба Даша.
Настя. Чого це?