Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Настя. Зрозуміло. Для весілля зачіска повинна бути нарядна і урочиста. Так у тебе густе довге волосся, то можна заплести «рибну косу», або французьку косу.

Наташа. Тобі видніше. А може щось інше. Мені коси не дуже хочеться, бо в школі надоїли.

Настя. Добре. Тільки оціню тебе. Обличчя в тебе овальне, ніс нормальний, шия теж. Значить тобі піде люба зачіска. Робимо локони, укладаємо їх паралельно і покриваємо лаком. Спереду пускаємо маленькі пейсики, щоб чоловіки з розуму з’їхали, чому вони раніше обійшли увагою таку дівчину. Гаразд.

Наташа. Гаразд.

Настя. Приступаю.

(Деякий час вона мовчки робить зачіску, потім Наташа не витримує).

Наташа. Я все – таки зателефоную зараз Льоші. Щось довго він мені не дзвонить.

Настя. Дзвони.

(Наташа набирає номер).

Наташа. Алло… Алло… Льоша… Це не Льоша, а хто ж тоді?.. Костя, це ти?.. Це Наташа, а де Льоша?.. Миється у вані?Але ж він обіцяв зразу подзвонити… Хорошо я буду чекати.

Настя. Ну що?

Наташа. Миється у ванні. Я тут хвилююсь, а він…

Настя. Що ж тут дивного. Жених же повинен бути чистим.

Наташа. Міг би спочатку подзвонити.

Настя. Значить, не міг. Чого тобі хвилюватись, ваші ж заяви лежать в ЗАГСі?

Наташа. Так лежать.

Настя. Тож нікуди він не дінеться. Він же кохає тебе?

Наташа. Здається, що так.

Настя. Чому так невпевнено?

Наташа. Не знаю. В нас все розвивалось так незвичайно. Можна сказати роман в листах Він такі хороші листи по інтернету мені писав, він такий розумний, такий начитаний, в мистецтві розбирається. І писав листи так оригінально: «Я пишу тобі з тих островів, де писав геніальні картини Поль Гобен», або «Я пишу тобі з тих місць про які писав Джек Лондон», або «Я пливу тим курсом, яким розшукували експедицію капітана Гранта». Мені було соромно, бо я не знала ні Поля Гобена, ні місць про які писав Джек Лондон, ні автора «Діти капітана Гранта». Мені захотілось підтягнутись до його рівня і я стала читати, і відкрила для себе новий прекрасний мир: я була в захваті від Асі, я полюбила мадам Боварі і плакала за нещасну долю Анни Кареніної – це було так несправедливо страдати за велике кохання.

Настя. Ти ж не хочеш повторити її долю?

Наташа. Ні, але кохати б так як вона – хотіла б. З часом я стала з нетерпінням чекати його листи і любила їх читати під музику Бетховена «До Луїзи», або Шопена.

Настя. Ти навіть класику слухаєш?

Наташа. Так це він мене привчив і я вдячна йому така. А ще він такий добрий, сердечний. Одного разу вони зайшли в порт, в якусь бідну африканську країну… Хлопці, його друзі пішли зразу ж до бару, подивитись на місцеву екзотику, а він залишився на кораблі.

Настя. Значить, не бабник.

Наташа. Можливо. Так от він сидів, читав книжку, а потім вирішив прогулятись по набережній. Іде він, аж баче чоловік сидить на березі і плаче, ноги в нього забинтовані. Льоша підійшов і став його запитувати, що до чого.

Настя. А хіба він знає іноземні мови.

Наташа. Так. Англійську, німецьку, італійську.

Настя. Поліглот він у тебе прямо – таки.

Наташа. Можливо, але ж я не про те. Він розпитав того чоловіка в чому ж справа і виявилось, що той чоловік працював докером, але через те що поламав ноги, то не міг працювати, а у них немає ніяких там лікарняних. То ж грошей він не заробляє і як нагодувати трьох маленьких дітей не знає. Льоша так розчулився, що віддав йому свої гроші, які були. Той чоловік потім так дякував Льошу, руки – ноги цілував, в гості запрошував, але він відмовився. Ото, бач, яке в нього добре серце.