Стоїк: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Це чудо! — вигукнула Береніс.

— Я можу так затримувати дихання на декілька годин, — сказав гуру. — А деякі йоги можуть не дихати місяцями. Були навіть випадки, коли йогів на тижні замуровували в склепи, куди не проникає повітря, і вони виходили звідти цілком здоровими. Крім цього, — продовжував гуру, — існує ще одне випробування: контроль над серцебиттям. Я можу зовсім його спинити, тому що, як ти, напевно, знаєш, дихання і кров нероздільні. Але це я покажу тобі іншим разом. Ти довідаєшся згодом, що дихання — це лише прояв більш прихованої сили, що живе в наших найважливіших органах, але невидимої. Коли сила ця залишає тіло, дихання, підвладне їй, негайно зупиняється, і наступає смерть. Але через контроль дихання ти можеш навчитися управляти і цією прихованою силою.

Але маю тобі сказати, що це — предмет вивчення Раджа-йоги, яку ти вивчатимеш лише після вивчення Хатха-йоги. А зараз ти виглядаєш стомленою, тож іди відпочинь і приходь завтра в такий час, коли зможеш приступити до занять.

Береніс зрозуміла, що її бесіда із цією надзвичайною людиною на сьогодні закінчена. Вона виходила неохоче, з відчуттям, немов іде від невичерпного і ще непочатого джерела знань. Повертаючись тією ж кам’янистою стежкою, що привела її сюди, Береніс прискорила кроки, бо вже знала, що ніч в Індії наступає миттєво слідом за вечором; тут немає, як у Європі й Америці, повільного заходу сонця, а радше швидкий наступ темряви, що охоплює тебе і залишає на самоті.

Наближаючись до Нагпура, Береніс раптом була вражена красою священної гори Рамтек з її блискучими білими храмами, що здіймалися над усім довкіллям. Береніс зупинилася у задумі, милуючись рідкісною красою пейзажу і прислухаючись до монотонного співу індуських мантр, що далеко розносився в прозорому повітрі. Береніс знала, що це співають священнослужителі Рамтека, що збираються наприкінці дня, аби проспівати священні слова своєї віри. Спочатку їхні голоси звучали як мурмотіння, ніжне і приємне, але що ближче вона підходила, то більше ритм співу ставав подібним до ударів у великий барабан. І раптом Береніс здалося, що серце її стало битися по-іншому, в одному ритмі з пульсом цієї великої країни, що шукає Бога, країни, що віддає перевагу духу, — і вона зрозуміла, що саме у цім краю вона знайде свою душу.

Розділ 78

Упродовж наступних чотирьох років Береніс практикувала різні стадії вчення йоги; насамперед це йогівська поза, у якій слід тримати хребет прямо, досягаючи такої стійкості тіла, що, коли людина перебуває в медитації, вона перестає його відчувати. Адже Дх’яна, тобто споглядання, за вченням йоги, означає відстороненість. І коли хребетний стовп лишається прямим, то згорнута енергія Кундаліні (що у трикутній формі перебуває в нижній частині хребта) розгортається і піднімається через Сушумну вверх по хребту до семи сплетінь, або центрів свідомості, врешті досягаючи Сахасрари, найвищого сплетіння, тисячеполюсткового лотосу мозку. Коли досягається найвищий стан свідомості, згідно з вченням йоги, людина досягає Самадхі, або надсвідомості. Але незалежно від того, чи досягає енергія Кундаліні найвищої точки, сприймання людини розширюється і зростає відповідно до рівня підйому Кундаліні.

Береніс вивчала Пранаяну[7], тобто контроль над життєвими силами свого тіла; Пратьягару — мистецтво внутрішнього самоспоглядання; Дхарану — мистецтво зосередження; Дх’яну — медитацію. Часто вона порівнювала свої записи із записами інших учнів, — разом з нею займалися один англієць, молодий і дуже розумний індус та дві індуски. Поступово вона проходила всі види йоги — Хатха, Раджа, Карма, Джнана і Бхакті. Вона довідалася, що Брахман — дійсність — це найвище Божество, яке неможливо визначити і навіть виразити. В «Упанішадах» говориться, що Брахман — це буття, пізнання і блаженство, але водночас це не є його атрибути. Не можна говорити про Брахмана як про щось, що існує, Брахман є саме існування. Брахман не є мудрим чи щасливим, Брахман — це абсолютне знання і абсолютна радість.

«Нескінченне не може бути розділеним на частини й міститися у скінченному.

Увесь всесвіт проникнутий мною, у моїй споконвічній формі, що недоступна для людських почуттів. Я не перебуваю в жодній живій істоті, натомість всі вони перебувають у мені. Це не значить, що вони існують у мені фізично. У цьому і полягає моя божественна таємниця. Ви повинні намагатися зрозуміти її природу. Моє буття — основа для всіх живих істот, я породжую їх, але між нами немає фізичного зв’язку.

Однак, якщо людина поклонятиметься мені й спрямовуватиме свої думки на мене, ні на що не відволікаючись, кожну хвилину свого часу, я дам їй все, чого вона потребує, і збережу її надбання. Навіть ті, хто поклоняються іншим божествам і з вірою в серце приносять їм жертви, насправді поклоняються мені, хоча ідуть до мене неправильним шляхом. Бо я єдине Божество і єдиний, хто приймає всі жертви. Але ці люди приречені на те, щоб повернутися на землю, тому що вони не пізнали мене в моїй справжній сутності.

Ті, хто приносять жертви різним божествам, прийдуть до цих божеств. Ті, хто поклоняються предкам, прийдуть до своїх предків. Ті, хто поклоняються стихіям і духам, прийдуть до них. Так і мої прихильники прийдуть до мене».

Гуру одного разу сказав Береніс:

— Саме повітря, яким ми дихаємо, кожним своїм подихом говорить: «То Ти Єси». І весь всесвіт з міріадами сонць і місяців виголошує вустами тих, хто здатний говорити: «То Ти Єси»

І Береніс пригадалися «Останні рядки» Эмілі Бронте:

Іншим разом гуру запитав:

— Чи існує така людина, що не була б тобою? Ти — душа всесвіту. Якщо хтось підійде до твоїх дверей, вийди і зустрінь себе. Бо всі є одне. Думка про окремішність — ілюзія. Ти ненавидиш. Ти любиш. Ти боїшся. Все це — ілюзія, невігластво й омана!

Єдине зло — це думка або слово, що послабляють дух.

Якщо всі сонця зайдуть, місяці перетворяться на порох, зникнуть один за одним усі світи, — що тобі до цього? Стій непорушно, мов скеля, — тебе знищити неможливо.

Про безсмертя гуру сказав:

— Частка енергії, яка лише кілька місяців тому належала сонцю, тепер може належати людській істоті.

Нема нічого нового. Ті самі послідовності явищ постають одне за одним, подібно до обертання колеса. Усякий рух у цьому всесвіті відбувається послідовно через появу і зникнення. Світи за світами виникають із менших форм, еволюціонують, розростаються й знову зникають, перетворюючись на те, з чого виникли. І так усе в житті: виникає і потім перетворюється на те, з чого виникло. Що ж зникає? Форма. У певному сенсі навіть тіло безсмертне. У певному сенсі тіла й форми вічні. Що це значить? Візьмемо декілька кубиків для гри в кості і підкинемо їх. Припустімо, кості випадуть у такій комбінації: 5-6-3-4. Знову кинемо кості, потім ще і ще. І колись вони впадуть знову так само, випаде та сама комбінація.

Так і атоми, з яких складається всесвіт, наче кості, роз’єднуються й знову з’єднуються — і так без кінця. Але неодмінно надходить час, коли знову утворюється та сама комбінація: ти знову будеш тут, і всі предмети матимуть таку саму форму, і ми знову говоритимемо про це, і от цей же глечик, наприклад, стоятиме як і зараз. Так було незліченно багато разів, і так повторюватиметься незліченно багато разів.

Ми ніколи не народжуємося і ніколи не вмираємо. Кожний атом живий і живе своїм власним самостійним життям. Атоми поєднуються в групи з певною метою, що наділені певним груповим розумом, поки існує група; ці групи, у свою чергу, поєднуються й утворюють складніші тіла, що служать носіями для вищих форм свідомості. Коли для тіла наступає смерть, відбувається розщеплення й відокремлення клітин одна від одної, і починається те, що ми називаємо розпадом. Сила, що утримувала клітини разом, зникла, вони тепер надані самим собі і можуть утворювати нові комбінації. Смерть — це лише один із проявів життя, і знищення однієї матеріальної форми — тільки прелюдія до виникнення іншої.

Про інволюцію він сказав:

— Насіння перетворюється на рослину, а от піщини — ніколи. Батько дає життя дитині, але комок глини ніколи не перетвориться на дитину. Які ж закони управляють розвитком — от питання. Чим було насіння? Воно те саме, що й дерево. Усі можливості майбутнього дерева закладені в цьому насінні; усі можливості майбутньої людини закладені в дитині; усі можливості живої істоти закладені в зародку. Що ж це значить? А от що: усякій еволюції передує інволюція. Не може розбудовуватися те, чого не існує. І отут сучасна наука знову приходить нам на допомогу. Математика вчить, що загальна кількість світової енергії завжди тотожна. Не можна вилучити з матерії жодного атома, як не можна позбавити її жодної одиниці сили. Тож еволюція не походить з нічого. Але звідки вона походить? Їй передує інволюція. Дитина — це зріла людина в минулому, а зріла людина — це розвинена дитина; насіння — це дерево в минулому, а дерево — це розвинене насіння. Усі можливості всього живого закладені в зародку. Тепер усе стає трохи ясніше. Доповнимо це ідеєю неперер­в­ності життя. Від найпростішої протоплазми до людської істоти — життя одне. Насіння несе в собі план, перш ніж воно набуває певної форми.

Одного разу Береніс запитала:

— А що ви думаєте про добродійність?

Гуру відповів:

— Коли допомагаєш бідному, ти не повинна анітрохи пишатися цим. Будь вдячна, що тобі надана ця можливість. Так ти виявляєш своє поклоніння життю, тож це не привід пишатися. Хіба весь всесвіт — це не ти сама? Будь вдячна, що на твоєму шляху зустрівся бідняк, тому що, допомагаючи йому, ти допомагаєш собі. Благословенний не той, кому дається, а той, хто дає.

[7] Так у Драйзера. Певно, мається на увазі пранаяма, тобто система дихальних вправ. — Прим. пер.