Стоїк: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Обоє не втрималися від сміху.

— Звісно, він відмовився, — продовжував Джонсон. — Однак він, очевидно, не проти придбати Чаринг-Крос, за умови, що одержить повний контроль, тобто все або нічого. Судячи з того, що розповідають ці двоє, він начебто цікавиться такою реорганізацією транспорту, про яку ми з вами тут думаємо от уже десять років. Із Чикаґо, як ви знаєте, його витіснили.

— Так, це я знаю, — сказав Стейн.

— Між іншим, я тут прочитав про нього статтю, яку ці добродії лишили мені. Ось вона. — І, витягши із кишені сторінку «Нью-Йорк сан», Джонсон розгорнув її: усю середину якої займав величезний, зроблений пером і дуже вдалий портрет Ковпервуда.

Стейн розправив сторінку й почав уважно розглядати портрет.

— Цей хлопець непогано виглядає, — сказав він, переводячи погляд на Джонсона. — По обличчю видно, що людина вольова...

І знову уткнувшись у газету, він швидко продивився очима таблички й схеми, що стосувалися чиказьких підприємств Ковпервуда.

— Двісті п’ятдесят миль... і все це впродовж двадцяти років. — Потім він прочитав стовпчик із описом його нью-йоркського будинку. — Схоже, знається на мистецтві.

— Там далі щодо його проблем в Чикаґо, — сказав Джонсон, — політично-суспільного забарвлення, як на мене.

Він замовк, чекаючи, коли Стейн закінчить читати.

— Оце так гризня! — вигукнув Стейн, відкладаючи газету. — Отже, я бачу, його капіталовкладення оцінюються у двадцять мільйонів.

— Саме це говорили і ці маклери. Але що найцікавіше: вони кажуть, що він сам приїздить сюди тижні за дві. Тому вони до мене й прийшли — щоб я з ним зустрівся й поговорив, і не тільки щодо лінії Чаринг-Крос, — між іншим, вони, очевидно, якось рознюхали, що нам доведеться її взяти назад, — але й також щодо загальної системи підземного транспорту, яку ми мали на думці.

— А хто такі ці Джаркінс і Клурфейн? — поцікавився Стейн. — Друзі Ковпервуда?

— У жодному разі! — поспішив пояснити Джонсон. — Вони самі говорять, що вони просто агенти банківських справ. І розраховують на комісійні — або від Грівза й Геншо, або від Ковпервуда, або від нас із вами, або від будь-кого, кого вони можуть у цій справі зацікавити. А ще краще, якщо від усіх одразу. Принаймні, вони не є його представниками.

Стейн іронічно знизав плечима.

— Очевидно, вони якось пронюхали, — продовжував Джонсон, — що ми з вами цікавимося проектом об’єднання ліній, от їм і хочеться, щоб я зібрав акціонерів і рекомендував їм Ковпервуда на роль, сказати б, головного директора, хазяїна всієї справи, та представив би йому цю нашу з вами ідею так, щоб його зацікавити. І, звісно, вони хочуть одержати за це комісійні.

Стейн дивився на нього зі здивуванням.

— Спритно придумано! — посміхнувся він.

— Звісно, я відхилив цю пропозицію, — обережно продовжував Джонсон, — але ж мені спало на думку, що тут справді криються серйозні можливості, яких так відразу не роздивишся. Цілком можливо, що Ковпервуд дійсно зацікавлений цією справою, і ми з вами могли б цим скористатися. Адже ця Чаринг-Крос, мов камінь, так і висить у нас на шиї. Звичайно, я прекрасно розумію, ніхто в нас тут не допустить, щоб американські мільйонери втручалися в наші справи й розпоряджалися нашою підземкою. Але, можливо, він міг би об’єднатися з групою з нашого боку, скажімо, ви, лорд Еттіндж, Геддонфілд — і створити разом зручну форму спільного контролю.

Він замовк і очікувально подивився на Стейна.

— Вірно, вірно, Елверсоне, — сказав Стейн. — Якщо серед наших акціонерів є люди, які все ще цікавляться цією проблемою, як кілька років тому, їх безумовно можна буде залучити до справи. А без їхньої допомоги Ковпервуд не зможе зачепитися.

Він піднявся і підійшов до вікна, а Джонсон продовжував говорити. Джаркінс і Клурфейн мають прийти до нього за кілька днів за відповіддю. Мабуть, слід змусити їх поводитися обережніше. Якщо вони розраховують мати справу з ним або з кимось, кого він порекомендує, нехай тримають це в суворій таємниці й залишать ініціативу йому, Джонсону.

— Вірно! — погодився Стейн.

— Адже тут мова йде не тільки про Чаринг-Крос, — продовжував Джонсон, — але й про Електротранспортну компанію, оскільки вона, по суті, і є власником цієї лінії, або принаймні її агентом. І коли вони зі Стейном дізнаються думку Геддонфілда, Еттінджа та інших, тоді можна буде вирішити, чи можлива така угода. І якщо вони між собою домовляться, зрозуміло, Ковпервуд краще матиме справу зі Стейном, Джонсоном і їх друзями, ніж із цими Джаркінсами, Клурфейнами, Грівзами й Геншо. Врешті, вони просто дрібні торговці, і їх можна викинути зі справи.

І з цим також Стейн повністю погодився. Так вони розмовляли до темряви. За вікном згустився сірий лондонський туман. Стейн згадав, що його чекають на чай, а Джонсонові вже був час іти на засідання. І вони попрощалися — обоє в піднесеному настрої.

За три дні, тривалість, що, на думку Джонсона, була необхідна для того, аби справити враження на цих маклерів, він запросив до себе Джаркінса і Клурфейна й повідомив їм, що говорив про їхню справу з деякими зі своїх друзів і що вони не проти познайомитися із проектами й пропозиціями Ковпервуда. Тож він готовий зустрітися й поговорити з ним, але після особистого запрошення від Ковпервуда і не інакше. Одначе, за його умовою, Ковпервуд до зустрічі з ним у жодному разі не повинен вступати в будь-які переговори чи ділові відносини ні з ким іншим. Адже люди, яких він, Джонсон, намагається зацікавити, крупні інвестори, які, звісно, не дозволять грати з собою.

Одразу після зустрічі Джаркінс і Клурфейн кинулися до найближчого телеграфного відділення. Вони разом склали телеграму, в якій повідомляли Ковпервуда про блискучі результати, яких вони досягли, і переконували його приїхати до Лондона і в украй шанобливих виразах просили його відкласти будь-які інші переговори до приїзду сюди, тому що майбутня нарада, якщо її вдасться організувати, матиме всебічний характер.

Телеграма викликала у Ковпервуда посмішку, нагадавши його сувору розмову з Джаркінсом. Він телеграфував у відповідь, що зараз дуже зайнятий, розраховує виїхати в середині квітня й тоді охоче побачиться з ними й обговорить їхню пропозицію. Одночасно він відправив шифровану телеграму Сіппензу про те, що скоро буде в Лондоні, що відхилив пропозицію Грівза й Геншо, але нехай Сіппенз постарається зробити так, щоб до них дійшли чутки про його приїзд до Лондона, оскільки отримав, окрім їхньої, іншу велику і всебічну пропозицію щодо підземного транспорту, що не має нічого спільного з лінією Чаринг-Крос. Ця звістка має привести до тями Грівза й Геншо і змусити їх прийти до нього з такою пропозицією, яку він зможе прийняти, перш ніж йому запропонують щось інше. Тоді він матиме в руках зброю, за допомогою якої змусить своїх нових партнерів бути поступливішими.

І весь цей час Ковпервуд також улаштовував справи з Береніс, Ейлін і Толліфером, готуючи їхні ролі у планах на майбутнє.

Розділ 21