Радіоп'єси: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

АННА Що накажуть тепер пан генеральний директор?

ЛАУРЕНЦ Мій тюрбан, прошу. І прошу покласти біля мене великий діамант так, щоб я міг торкатися до нього ліктем. Ні, не цей, інший, той, що його приніс мені в дар мій дорогий друг, магараджа Йошамбуру в день своїх іменин. Як я виглядаю? Прекрасно, чи не так? Смійтеся, голубко моя, моя хихотлива горлице. Суворо. Негайно смійтеся, зрозуміло?

АННА вимушено сміється.

ЛАУРЕНЦ Оце мені до душі, сміх приносить мені задоволення. Загалом треба більше сміятися. Годі! Візьміть олівця, кохана. Я маю ідею. Пишіть: щодругого четверга — поміж 1-им і 37-им лютим — Міністерство добродійності має встановити день сміху. Кого в один з таких днів побачать із сумним обличчям або зі слізьми на очах, того штрафувати на 100 грошових одиниць.

АННА сміється Та ж у нас сьогодні четвер. Я маю прекрасний настрій. Ваша ідея — прекрасна. Так, Ви завжди були оригінальними.

ЛАУРЕНЦ Не смійтеся, пишіть! А коли закінчите, і закон буде прийнято в Лаурентійський цивільний кодекс, накажіть сповістити уряд, що я готовий перебрати всю повноту влади на себе.

АННА Слухаюся, мій повелителю.

ЛАУРЕНЦ А тепер витягніть блокноти для стенографії, кличте перекладачів! Телетайп! Б’є кулаком по столу Я ситий по горло політикою зволікань. Ми мусимо дійти до результату. На місця, мої пани.

Звуки: шепіт у натовпі, стукіт друкарських машинок. Наступні фрази Лауренца й перекладачів передають далі телефоном голосами телефоністок.

ЛАУРЕНЦ Я розпочинаю цьогорічний 55-й конгрес з анексії заморських країн на користь трансглобального концерну Лауренс & Лауренс… я розпочинаю 32-ге проміжне засідання 55-го, е-е…, 55-го конгресу, 3-тю проміжну конференцію 32-го проміжного засідання, е-е…, 55-го конгресу.

1-й ПЕРЕКЛАДАЧ копіює російську мову — слова мають бути зовсім випадковими, або текст треба читати в такий спосіб — нігель паб дсобрам нєтулавскій дсаборос йонітат джулдь дре дре солусция сотуяская…

2-й ПЕРЕКЛАДАЧ сі нон мезон ержесжасіон ротетр… і т. д. Далі — слова без жодного сенсу, звучання яких нагадує французьку мову.

3-й ПЕРЕКЛАДАЧ нау уел еджастейшен ін лімітуел шіттейшен ноу ноу пріперіал ес рісеч уіе… Звучання нагадує англійську мову.

4-й ПЕРЕКЛАДАЧ Кі-ваі лун па па таі пе манґ тунґунґ лао Ке Танґ… Говорить псевдокитайською мовою.

АННА Пане генеральний директоре! Дві телеграми й одна радіограма! Ось, прошу, терміново.

ЛАУРЕНЦ Ніщо не є терміновим. Однак давайте, ради Бога. Різким рухом розгортає телеграму. Так, я так і думав. Без мене ніщо не функціонує. Анно, Ви йдете зі мною. Ми негайно припиняємо конференцію. Полетимо літаком. Ні, пришліть мені мою ракету. Проінформуйте пілота. Де знову подівся цей йолоп?

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Я тут, до Ваших послуг, шановний пане генеральний директор. Я завжди тут, завжди готовий до послуг.

ЛАУРЕНЦ Га, га, га, кажіть це прислужливо, з глибоким поклоном. Інакше я прожену Вас, мов пса. Що? Ви ще не забули, що колись теж були генеральним директором? Генеральним директором жалюгідного концерну, який дістався мені, та ні, що я кажу, який я поставив на ноги, перетворив на гігантську, досі небувалу структуру світового масштабу. Вклоніться. Рушаймо. Керуйте!

Гуркіт двигунів.

АННА Я навію Вам віялом прохолоду, коли повітря стане для Вас надто гарячим.

ЛАУРЕНЦ Не говоріть багато, заходьте. Гуркіт двигунів. Стій, я передумав. Треба подивитися, як вони дадуть собі раду без мене. Буде досить, якщо я пошлю мого посланця. Ми поміняємо курс. Сьогодні, іще сьогодні — чи Ви зрозуміли, пане пілоте — ми захопимо Місяць.

АННА О, Місяць. Я завжди мріяла про дачу на Місяці.

ЛАУРЕНЦ позіхає Я намагаюся бути милостивим, Анно, Ви отримаєте її, однак, поки я не забув, Ви вже справді набридли мені за ці дні, я накажу побудувати Вам на Місяці заміський замок, але тоді — досить. Ви маєте залишити країну, даруйте, Землю, і залишитеся там, де я Вас зараз висаджу. Зрозуміло, дитя моє?

АННА Пане… Пане… Ах, Лауренце, Лауренце, я не переживу цього, я шаную Вас сьогодні так само, як і першого дня. Я кохаю Вас, а Ви мене відштовхуєте. Я нічого не хочу, я прошу лише дозволити мені сидіти біля Ваших ніг, бути Вашою рабою, мати право виконувати Ваші накази, мати право бачити Ваше чоло, за яким снуються найгеніальніші думки, які лиш могли колись бути мислені. Я нічого більше не хочу, тільки цього, тільки цього. Не відштовхуйте мене. Зробіть моєю наступницею, кого Ви лише забажаєте, дозвольте мені служити і Вам і їй… о, Лауренце.

ЛАУРЕНЦ Сьогодні буде весело! Як Ви смієте? Негайно припиніть голосіння, я накажу Вас ґільйо… ґільйо… я накажу Вас стратити!

АННА Тоді, тоді все скінчилося, я більше не можу, я не можу жити без Вас.

ЛАУРЕНЦ Що Ви там, що Ви там робите?

АННА Я шукаю двері, я хочу… о, Лауренце, я не можу інакше. За хвилю усе закінчиться.

ЛАУРЕНЦ Ви ж не можете прямо тут, на півдорозі між Землею і Місяцем… Боже мій, як примітивно. Я завжди знав, що Ви впродовж Вашого життя залишатиметеся посередністю. Ради Бога, робіть те, що маєте зараз робити. Двері ось тут.

АННА Прощавайте, підкоряйте Землю і небо. Мій час настав, я більше нічого для Вас не значу.